Єгипетські піраміди перше чудо світу

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Всемирная история
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=2480 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 6 [Всего 6 записей]1 2 3 4 5 » ... Последняя »

Піраміди Єгипту

Піраміди і Сфінкс, що втім також входить до складу похоронного комплексу піраміди Хефрена, належать до найбільш характерних монументальних пам'ятників древнього Єгипту. Піраміди були класичним типом царської усипальниці в епоху Древнього царства, а в менш монументальному виді, зберігаючи свою зовнішню форму, зводилися також для фараонів Середнього царства. Найдавнішим видом гробниць царів Єгипту, що виникли до пірамід, були мастаби. Слово "мастаба" відноситься до арабського часу і пов'язане з тим, що форма цих трапецієподібних у розтині гробниць нагадувала арабам великі лавки, що називалися "мастаба". Загальної назви піраміди у теперішньому значенні цього слова в єгиптян не було. Окремі піраміди носили назви, пов'язані з іменами фараонів, яким вони належали й у написанні закінчувалися знаком . Піраміда Хеопса називалася, наприклад, "Гір живе на обрії", Хефрена - "Великий Хефрен", а Микерина - "Божественний Микерин". Можливо, грецьке слово "піраміда" походить від єгипетського виразу per-em-us, тобто від терміна, що означав висоту піраміди. Видатний російський єгиптолог В.Струве думав, що грецьке puramj походить від староєгипетського p'-mr.

Найдавніші царські гробниці, які відносяться до 1 династії, мали форму мастаб і споруджувалися з цеглини-сирцю. Вони будувалися в Нагада й Абідосі у Верхньому Єгипті, а також у Сакарі, де знаходився головний некрополь Мемфіса, столиці правителів перших династій. У наземній частині цих будівництв знаходилися молитовні і помешкання з похоронним інвентарем, у підземної - похоронні камери. Особливої уваги заслуговують залишки двох царських мастаб у Нагаді і Сакарі з архітектурним опрацюванням фасадів. Перша з них, яка відноситься до часу 1 династії, відкрита французьким ученим Жаком де Морганом, має фасад, розчленований виступами, що нагадують фасад царського палацу. Друга - мастаба Анджиба в Сакарі, названа також мастабою Небеткі, споруджена також у період 1 династії, спочатку мала з трьох сторін східчасту форму, а з четвертої - вид вертикальної стіни. У пізніший період мастаба Небеткі була значно розширена, а її зовнішня стіна була прикрашена виступами, що нагадують опрацювання фасаду мастаби з Нагада. Нині рахується, що мастаби типу гробниці Небеткі послужили зразком для Імхотепа, будівельника знаменитої східчастої піраміди Джосера, другого правителя III династії. Діяльність Імхотепа, що був верховним сановником і начальником усіх будівельних робіт Джосера, цінувалися вже в древньому Єгипті. Пізніше ж Імхотепа вважали віщуном, покровителем науки і медицини, а греки ототожнювали його з Асклепієм.

Комплекс якнайкраще збережених мастаб тинітських династій, а також пірамід епохи Древнього царства, знаходиться на території найбільших царських некрополей на західному березі Нілу, у пустелі, у районі древньої столиці Єгипту - Мемфіса. Ці некрополи нині носять назви розташованих тут арабських селищ, таких як Абу-Роаш, Гізе, Сакара, Дашур, Медум. Вони тягнуться починаючи від Дельти Нілу уздовж його західного берега, убік Фаюмського оазису - району, де пізніше споруджувалися піраміди фараонів Середнього царства, що розширили територію царських некрополей у південному напрямку. У процесі археологічних розкопок, проведених у 1932-1956 роках англійськими вченими С. Ферсом і У. Емері, у Сакарі було відкрито чотирнадцять великих мастаб. На думку Емері, це були гробниця правителів 1 династії, таких як Гор-Аха, Джер, Уаджі і цар Ден.

Трудність визначення, чи були ці гробниці дійсним місцем поховання царів, полягає в тому, що їх же гробниці, менші по розмірах, але схожі по конструкції, знаходилися також і в Абідосі, де при деяких із них були виявлені царські стели. Факт, що кожний фараон мав дві гробниці - одну в Нижньому, іншу у Верхньому Єгипті, здається нам цілком зрозумілим, оскільки безпосередньо після об'єднання країни характер єгипетської держави як і раніше відбивався в титулатурі фараонів, у знаках їхньої влади, а також в організації державних заснувань. Не можна, проте, підтверджувати з повною впевненістю, що гробниці в Абідосі мали характер кенотафів. Точне визначення місця поховання фараона усколаднює також факт існування на території самої Сакари двох або навіть трьох мастаб, приписуваних тому самому фараону. Проте, якщо навіть відкриті Емері мастаби не були царськими усипальницями, значення його відкриття полягає в тому, що знайдені в них преси, а також напису на предметах похоронного інвентарю, дозволяють встановити точну дату цих будівництв. При III династії некрополь в Сакарі збагатився новим, що домінує архітектурним комплексом, яким стала знаменита східчаста піраміда Джосера разом із її похоронним ансамблем. Археологічні роботи велися тут уже з початку XIX сторіччя. Новітні дослідження дозволяють припустити, що Імхотеп збудував це будівництво на більш ранній мастабі, побудованої в цьому місці для попередника Джосера, його старшого брата фараона Санахта, якого Манефон вважає фундатором III династії. Не виключено, що збережена дотепер піраміда Джосера, що має шість виступів, облицьованих блоками вапняку, є лише серцевиною величезного початкового спорудження. Тому ми не знаємо, чи було це облицювання остаточною зовнішньою оздобою будівництва або ж, як пізніше в Медумі, її внутрішньою частиною, оскільки проект надання цій гробниці так званої класичної форми не був очевидно здійснений. Піраміда в процесі будівництва неодноразово розширювалася - остаточна площа, яку вона займає, має розміри 140 х 118м; висота піраміди досягала біля 60 м.

Спочатку вхід у піраміду з її північної сторони вів по сходах униз. Другий вхід знаходився в підлозі заупокійного храму, який також приєднаний до піраміди із північної сторони. У її східної стіни знаходився сердаб, вибудований із блоків вапняку, близьких по розмірах до блоків, яким була облицьована піраміда. У сердабі була знайдена статуя сидячого фараона, що знаходиться нині в Єгипетському музеї в Каїрі. Похоронна камера поміщалася під початковою мастабою, приблизно по середині, таким чином була розташована, до півдня від центру пізнішої піраміди. Можливо, що усередині цієї камери, викладонеї червоним ганітом, знаходився дерев'яний саркофаг. На схід від склепу були відкриті два помешкання, облицьовані чудовими блакитними фаянсовими плитками, частина яких нині зберігається в каїрському музеї. Під пірамідою були виявлені також підземні галереї з двома алебастровими саркофагами, крім цього, там було знайдено 30 000 кам'яних посудин, багато з яких були розбиті каменями.

Цілий похоронний комплекс піраміди Джосера займав площу в 500 х 280м і був оточений виступами стіни, що нагадували стіни фортечних споруджень. Крім одного дійсного входу, ця огорожа мала тринадцять помилкових дверей. До півдня від піраміди Джосера був виявлений з таким же плануванням похоронних камер; комплекс можливо, що він був відразу ж задуманий як споруда, безпосередньо пов'язана з головною пірамідою, тобто так званою пірамідою-сателіт.

Її зовнішні стіни вінчав фриз із зображенням кобр.

У межах території похоронного ансабля знаходився також комплекс молелен, присвячених царському ювілею, що називається "хебсед". Вони були накриті характерними опуклими дахами, які підтримувалися напівколонами. Стовбури цих колон не мали капітелей, вони були прикрашені спускавшимися з двох сторін рельєфними листами.

Імхотеп зумів геніально відтворить у камені деякі форми, властиві старій архітектурі, головним будівельним матеріалом якої була цеглина-сирець і тростини. Колони, вкопані в стовпи головного коридора, який вів у святилище, мають каннелюри, які нагадують на перший погляд іонічні колони. У дійсності ж вони є монументальним повторенням на камені форм пучків тростини. Інші напівколони, що прикрашають стіни, увінчані капітеліями у виді розкритих квіток лотоса. Сама кладка стін із старанно обтесаних довгастих блоків вапняку нагадує техніку кладки із цегли. Архітектура Імхотепа, що мала значні новаторські, творчі досягнення, не була позбавлена і недоліків. Застосування в кам'яному зодчестві елементів, характерних для споруджень із цегли, тростини і дерева, не завжди було вдалим, оскільки архітектурні можливості нового матеріалу, тобто каменю не були ще в той час цілком вдосконалені. Вже більш ніж тридцять років на території зведеного Імхотепом монументального комплексу ведуться роботи з реставрації і часткової реконструкції цього ансамблю. За доручення єгипетського Археологічного керування цими роботами керує французький архітектор Жан-Філіп Лауер.

RSSСтраница 1 из 6 [Всего 6 записей]1 2 3 4 5 » ... Последняя »





При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100