Антропологічний аспект як сучасний підхід у формуванні професійно - педагогічної готовності в системі самовиховання майбутнього вчителя

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Педагогика
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=10411 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 4 [Всего 4 записей]1 2 3 4 »

Широка демократизація суспільних процесів докорінно змінила цінні­сні критеріальні підходи до системи освіти. В умовах розбудови національної системи освіти особливого значення набуває проблема формування професіоналізму особистості та діяльності майбутнього педагога. Цей процес відбувається під впливом ряду об'єктивних (якість одержаного виховання, самовиховання і освіти на всьому педагогічному маршруті з дитинства у професію, соціально - економічні умови життя й діяльності, стан психолого - педагогічної науки) і суб'єктивних чинників ( талант і здібності студента, його спрямованість, відповідальність, компетентність, майстерність чи умілість при розв'язання психолого-педагогічних задач). Закон України "Про освіту", цільова комплексна програма "Вчитель" та ін. поставили перед вищими педагогічними закладами освіти серйозні вимоги щодо професійної підготовки сучасного вчителя. [4: 12]

У зв'язку з цим змінюються і функції вчителя, викла­дача всіх рівнів освіти.Їхня діяльність орієнтується на створення умов для саморозвитку суб'єктів учіння, формування і розвитку потреб та здібностей суб'єкта навчального процесу. Це вимагає від педагога найвищого рівня ква­ліфікації, і не лише зі своєї спеціальності, але й з огляду найвищого рівня розвитку його педагогічної майстерності.

Проте результати наукових досліджень (Демінцев А.Д., Кузьміна Н.В. Кухарев Н.В. та ін.) свідчать про наявність дефіциту професіоналізму у середніх закладах освіти, Серед досліджених 1500 педагогів за рівнем продуктивності високопродуктивні становлять 1,5 %, продуктивно працюючі - 15,1%, середньопродуктивні - 59,1%, малопродуктивні - 24,2% [4: 12]. Наведені дані підтверджують актуальність проблеми формування професійно-педагогічної готовності майбутнього вчителя.

Усім громадянам України зрозуміло, що її доля залежить від долі її освіти - сфери суспільної практики, найменш захищеної від впливу бездухо­вності соціальних і економічних катаклізмів, кризи культури. Освіта - це історико - культурний феномен, процес і умови розвитку духовних начал народу і кожного індивіда. Людина розвивається у смисло­вому полі певних знаків, значень, моральних норм, цінностей, ідеалів, прита­манних конкретному народу. Тому освіта як правило національна за змістом. Мета освіти - виховання людини як суб'єкта культурно - історич­ного процесу, який відображає в собі історичний розум, культуру людства і відчуває свою відповідальність перед майбутнім як своїм майбутнім, залеж­ним від його сучасних дій. Освіта функціонує і розвивається за своїми власними законами. У той же час освіта - педагогічна система, у центрі якої Людина, множина людей; спосіб функціонування цієї системи - педагогічна діяльність [ 9: 12]

Зміст і ціль освіти - людина у постійному розвитку, її духовне станов­лення, гармонія її відносин з собою й іншими людьми, зі світом. У такий спо­сіб освіта на державному рівні створює умови розвитку - саморозвитку, ви­ховання - самовиховання, навчання - самонавчання всіх і кожного. Отже, си­стема освіти створюється для людини, функціонує і розвивається в її інтере­сах, слугує повноцінному розвитку особистості і в ідеалі її призначення - щастя людини. [ 9: 14]

Розвиток світової філософської та педагогічної думки в останній час спрямований на плюралізм підходів до аналізу розвитку людства. Саме тому, ми вважаємо доречним та плодотворним є аналіз системи сучасного виховання з погляду антропологічного підходу як методологічного інструментарію в рішенні педагогічних проблем освіти, який надає можливість вивчити Людину - учня, Людину - вчителя.

Причини кризових явищ у виховній сфері, мабуть, варто шукати десь у другій половині Х1Х століття, коли запанувала технократична парадигма розвитку світової цивілізації у науці. Саме така парадигма на зламі 111 тисячоліття призвела до небаченого злету у різноманітних виробничих технологіях. Затяжна глобальна тотальна економічна криза в Україні, очевидно, додає ще й становлення бездуховності, байдужості, жорстокості в молодих людей. Про пагубні наслідки технократичного підходу у науці ще на перетині ХХ століття попереджували В Лосєв, М.Бердяєв, трохи згодом - В.Вернадський. Останній, обстоюючи феномен ноосфери, справедливо доводив, що дотримання рівноваги, гармонії душі можливе лише за умови сформованості сфери розуму.

Саме така людина на думку В. Вернадського, здатна відтворювати рівновагу з природнім середовищем та власну залежність від Всесвіту. Отже, йдеться передовсім про заміну технократичної парадигми у мисленні, а марксистської у виховній галузі, - гуманістичною, особистісно орієнтованою. За такої парадигми у центр Всесвіту ставиться людина гуманна, здатна сприймати реальність не лише розумом, а й серцем.

Зазначимо, засади гуманістичної виховної парадигми започатковані одночасно і на Заході і на Сході. Західні дослідження особистості, що само актуалізується, репрезентовані перш за все у роботах А. Маслоу, К. Роджерса, В. Франка, Е. Фрома. [ 7: 15]

А що таке антропологія, антропогенез, антропологізм, антропологічний фактор?... Чому саме ці категорії стали зустрічати вчителі, викладачі, студенти вищих педагогічних навчальних закладів на сторінках педагогічної, психологічної, науково-методичної літератури, наукових журналів, в тематиках і планах конференцій, семінарів та ін.? Знаходимо в словнику іноземних слів антропо... (гр..anthropos людина) - перша складова частина складних слів, яка відноситься до людини, людський. Проте, антропологія - біологічна наука про походження та еволюцію фізичної організації людини і її рас, а далі знаходимо "А" як сукупність наук про людину, включаючи етнографію. Існує загальновідомий термін "філософська антропологія", що означає в широкому розумінні - вчення про природу (суттєвість) людини.

Антропологічний підхід дозволяє проаналізувати головний імператив епохи: Людина, як біосоціальна істота, не може взаємодіяти з природою та суспільством поза певних норм, цінностей, традицій, правил, тобто, іншими словами - не розвивається поза культурою. Саме культура є системною ознакою щодо антропологічного аналізу. Антропологічний підхід дозволяє проаналізувати еволюцію взаємодії людини, природи, суспільства в історичному, соціальному, біологічному контексті. [ 1: 10] Таким чином, ведучим концептом антропологічного підходу є поняття культури. Немає сумніву, що антропологічне мислення науковців тісно переплітається з гуманістичним світоглядом. Гуманізм [лат. humanus - людяний], гуманітарний [лат. humanitas - людська природа, освіченість, духовна культура]. А саме культура є системною ознакою антропологічного підходу, бо культурою ми можемо називати сукупність результатів діяльності людства в цілому та кожної людини окремо. Відзначимо, що одні базисні одиниці культури - матеріальні (фізичні об'єкти - артефакти) та нематеріальні базисні одиниці культури - ідеї, мова, знання, норми, правила, еталони, моделі поведінки, закони, цінності, звичаї та ін. Все це і є результатами виховання та навчання особистості.

Джерела антропологічних поглядів, роздумів учених, письменників, філософів, педагогів, психологів сягають глибоко у давнину віків розвитку цивілізації, і сама ідея здійснювати навчання та виховання підростаючого покоління на антропологічних принципах не нова, проте не була затребувана часом, та актуальною стає на сьогодні.

У стародавньому Римі, звідкіля прийшло це слово, під культурою розуміли перш за все оброблення землі. У ХУ111 столітті для європейців культура набула духовного, а точніше - аристократичного відтінку. Культурним називали людину начитану і витончену в манерах поведінки. У ХХ ст. вчені антропологи, що вивчали примітивні народи, надали слову "культура" нового значення. В австралійських аборигенів чи африканських бушменів, які жили за первісними законами, нема ні оперних театрів, ні картинних галерей. Але в них є те, що об'єднує їх з самими цивілізованими народами світу - система переконань і цінностей, які виражені через відповідну мову, пісні, танці, звичаї, традиції, манери поведінки, з допомогою яких упорядковується життєвий досвід, регулюється взаємодія, спілкування. [5: 32]

RSSСтраница 1 из 4 [Всего 4 записей]1 2 3 4 »





При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100