Головнi iдеї чинного нацiоналiзму Дмитра Донцова

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Политология
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=858 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.

На початку своєї полiтичної та публiцистичної дiяльностi Донцов вiддав данину соцiалiстичним iдеям i навiть входив до української соціал-демократичної партії. Але ще перед Першою свiтовою вiйною у його творчостi з'явилися виразнi антиросiйськi тенденцiї, які зміцнювалися паралельно із відштовхуванням Донцова від товаришів по партії. Вiн наголошував на небезпецi для України наслiдувати приклад пiвнiчної сусiдки й закликав українство повернути очi на Захiд.

На основi цього висновку Донцов пропонує пов'язати геополітичне майбутнє України з Нiмеччиною та Австро-Угорщиною. Зокрема, напередоднi очевидного конфлiкту цих держав з Росiєю та її союзниками вiн закликав (у разi поразки останнiх) до створення в межах Австрiйської iмперiї "Українського коронного краю".

Донцов постiйно застерiгав українських полiтикiв вiд захоплення соціалістичними iдеями, що надходили з передреволюцiйної Росiї. "Рiвнiсть рабiв перед сильним володарем i паном, - писав вiн після подій революцій 1917 року, - уходила за рiвноправнiсть вiльних громадян, i легенда про "демократичну Росiю" робила формальне спустошення серед вульгарно думаючої маси. До того прилучалася нова легенда - про Росiю - носительку полiтичного i суспiльного поступу. Iмпульсивна гра сил у варварськiй, неукермованiй суспiльности, природний вибух незадоволення у деспотично правленiм краю - бралося за прояву колосальної духовної енергiї, безладне шамотання зламаного деспотичною хворобою органiзму - за ознаку його вiдпорности й великої життєвої сили" 4. До речі, задавно намальовану Донцовим картину ми, фактично, можемо спостерігати й сьогоднi.

Вступаючи в третє десятилiття XX сторiччя, Україна опинилася в дуже складнiй ситуацiї. Галичина була у складi Польщi, в якiй режим Пiлсудського проводив жорстоку полiтику щодо української етнiчної меншостi. Значнi українськi територiї вiдiйшли до Румунiї та Чехо-Словаччини. Українська "державнiсть" у всiм вiдомому виглядi постала в формi УРСР. Звичайно, говорити про те, що ця псевдодержава могла самостiйно вирiшувати питання створення громадянського суспiльства й повноцiнної нацiї ми не маємо жодних пiдстав.

Нелегку кризу переживала українська державницька iдея в середині 20-х років. На думку Донцова, її демократична модель була скомпрометована непослiдовною, великою мiрою руїнницькою полiтикою Центральної Ради, а монархiчна - такими ж дiями гетьманського уряду Скоропадського. Необхiдно було знайти новi iмпульси для реанiмацiї волi українського народу до суверенностi. Цi iмпульси мали народитися в умовах, коли дедалi бiльшого поширення набували iдеї тоталiтаризму, що їх уособлювали насамперед росiйський бiльшовизм, iталiйський фашизм та нiмецький нацiонал-соцiалiзм. Політичні успiхи цих радикальних рухiв у своїх країнах давали змогу сподiватися, що внесення їхніх основних постулатiв до стратегiчних концепцiй будь-якої нацiональної iдеї матиме позитивнi наслiдки. Ставку на це зробив i Д.Донцов, який з 1921 року проживав у Львовi. Квiнтесенцiєю його теоретичних розробок став вiдомий твiр "Нацiоналiзм" 5.

Як і раніше, публіцистично застосовуючи ідеї філософського ірраціоналізму - Шопенгавера, Гартмана і особливо Ніцше, а також інших філософів - до України, автор "Нацiоналiзму" закликав раз i назавжди вiдмовитись вiд рацiонально осмисленого свiтосприйняття. Натомiсть пануюче мiсце в ньому мала посiсти воля до життя 6. Виявлення волi, інтерпретував Донцов ідеї "філософії волі", "це ніщо iнше, як насолода розросту, виступлення поза власнi границi" 7. Бо "експансiя - не тiльки самоутвердження власної волi до життя, а й заперечення її в iнших" 8.

Звiдси виводилися двi першi пiдстави чинного нацiоналiзму: "змiцнювати волю до життя, до влади, до експансiї" та "стремлiння до боротьби та свiдомiсть її конечности".

Донцов накреслює як наступну вимогу вольового нацiоналiзму - романтизм та догматизм у сприйняттi пропонованої iдеологiї. Перший має "живитися легендою "останнього бою", запереченням того, що є i захоплюючою картиною катастрофи, що принесе нове". Другий - "з'явиться в супроводi категоричного наказу, безоглядного послуху" 9.

Об'єднуючи цi поняття, Донцов зазначає: "iлюзiонiзм є синтезом обох: вiн протиставляє "змисловому" - iррацiональне,.. доказам - голу афiрмацiю,.. вiн не дискутує,.. хоче здiйснити iдею неiснуючу i принципiально протилежну конкретнiй". - Все це умотивовує "його войовничість, антипацифiзм" 10.

Тому одними з головних вимог чинного нацiоналiзму до його послiдовникiв Донцов вважав фанатизм i аморальнiсть. На його думку, нацiональна iдея мусила бути "аморальною", тобто не мала керуватися принципами загальнолюдських цiнностей. Здiйснювати ж аморальну полiтику має фанатик, що "узнає свою правду за об'явлену, загальну, яка має бути прийнята iншими. Звiдси його агресивнiсть i нетерпимiсть до iнших поглядiв" 11.

П'ята - "синтетична" вимога проголошеної доктрини полягає у пiднесеннi до рiвня державної полiтики iмперiалiзму. "Iмперiалiзм, - заявляє Донцов, - це не тiльки здирство, а й одночасно виконання громадських справ у громадських iнтересах нацiями, покликаними i управленими до того. "Є вищi i менш вартi народи, ті, що вмiють правити iншими (i собою), i народи, що цього не вмiють... Право сильних рас органiзувати людей i народи для змiцнення iснуючої культури i цивiлiзацiї" 12.

Вищезгадане право Донцов пропонує здiйснювати через "творче насильство iнiцiативної меншостi", яка має пiдпорядкувати собi власний народ та змусити його до агресiї проти iнших. Це - шоста з вимог, на яких побудував свою теорiю автор "Нацiоналiзму". Вiн певен, що "цей засiб (насильство) не є з тих, що можуть бути, а можуть i не бути. Агресiя, через яку нова iдея приходить до життя, не є припадкова, вона iманентна кожнiй "теологiчнiй" релiгiознiй або нацiональнiй iдеї" 13.

Пiдводячи пiдсумки свого основного твору, Донцов твердить, повторюючи Ніцше: "мусимо перевести основну переоцiнку вартостей. "Фанатизм", "iнстинктивнi почування", "емоцiйнiсть" замiсть "розумовостi", дух нацiональної нетерпимостi", - все, що опльовували в нас, повинно реабiлiтувати свiже i молоде українство" 14. I, слiд сказати, цi гасла, поданi пiд флером боротьби за справді святу мету - визволення батькiвщини, притягали до себе галицьку молодь, яка за авторитарного польського панування була поставлена в умови, що, по-перше, ускладнювали для неї одержання вiдповiдної освiти, престижної роботи, обмежували правовий статус, а по-друге, змушували боротися за свої нацiональнi та загальнолюдськi права насильницькими методами.






При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100