Горбачов і перебудова

ВСТУП.

На данному етапі розвитку економічних і політичних перетворень, що відбуваються в країнах СНГ ( країнах колиш-

нього СССР) , коли з політичої арени вже пішли головні діючі особи периоду перебудови, поняття "перебудови" все ж залишається суперечливим. Кожен розуміє під цим поняттям щось , що відповідає його політичним поглядам. Хтось каже , що перебудова вже закінчилась, хтось каже, що ще не почи-налась... Можна давати цьому поняттю багато визначень,

проте я, на мій погляд, обрала найширше: перебудова - це сукупність державно-правових, політичних і соціальних явищ і процесів, пов"язаних з реформами і руйнуванням державно- правових й суспільно-політичних інститутів СРСР, що відбувалися в період 1985-1991 років.

Що стосується меж, то їх пояснити дуже легко: 1985 рік - прихід до влади Горбачова й початок реформування ( й руйну-

вання ); 1991 рік - путч, який прискорив процес розпаду СРСР, тобто це та дата , коли СРСР перестав фактично

існувати.

Після смерті 12 березня 1985 року Черненка новим Генеральним секретарем ЦК КПРС стає Михайло Сергійович Горбачов. Йому всього 54 роки,і у порiвняннi з попереднiми генсеками вiн виглядає досить молодо. Народ пiсля приходу Горбачова до влади очiкує змiн...

М.С.Горбачов ( народився 1931р.).Президент СРСР в 1990-

91 рр. Генеральний секретар ЦК КПРС в 1985-91 рр. 1966-68 рр.-

1-й секретар Ставропольского міськкому КПРС . 1968-70 рр.-

2-й секретар, з квітня 1970- 1-й секретар крайкому КПРС .

1978-85 рр.- секретар ЦК КПРС . Голова Президіуму

Верховної Ради СРСР в 1989-90 рр. Член політбюро ЦК КПРС в 1980-91 (кандидат з1979). З грудня 1991- президент Між-народного фонду соціально-економічних і політичних досліджень ("Горбачов-фонд"). Нобелівська премія світу(1990).

Виступив ініціатором перебудови.

Про Горбачова розповідати складно з декількох причин.

Перш за все, він - наш сучасник.

По-друге, про нього не так багато написано! Тільки Ленін з

усіх радянських лідерів(та й тільки в СРСР) не поступається Гобачову у кількості написаного про нього. Щодо закордонних публікацій, тут М.С. Горбачов - абсолютний чемпіон. У Бібліотеці американського конгресу міститься біля 250(!) великих робіт про нього.

По-третє, Горбачов - "лідер межі".Він отримав те, чого зовсім не прагнув: розпад соціалістичної системи.

Та все ж Горбачов після Леніна найпомітніший діяч в історії Росії(а потім СРСР) 20 століття, з ім"ям якого пов"язують кардинальні зміни. Його головна історична заслуга в тому, що він відчув глибинну необхідність змін і наважився, перебуваючи першою особою в партії і державі, ініціювати їх.

Передумови перебудови.

Більше ніж десять рокiв тому керiвництво КПРС проголосило курс на перебудову. За масштабом викликаних нею змiн в Європi, та й у всьому свiтi її справедливо порівнюють з такими iсторичними подiями, як Велика французька революцiя чи Жовтень 1917 року в Росiї. Вiрно й те, що вона носить затяжний характер. В останнiй час все рідше вимовляють саме це слово - " перебудова ", зате все частiше кажуть , що вона завершилася , вичерпавши себе i зазнала поразки.

Так закінчилась перебудова чи ні? Вона є чи, в усякому разі, була? Щоб вiдповiсти на цi запитання , проглянемо в загальних рисах як вона розвивалася , і які викликала зміни.

Отже, термiн " перебудова " з'явився в нашiй полiтичнiй

лексицi в 1985 році. Але чим саме була тогочасна "перебудова "?

Квiтень 1985 року поклав початок повiльним , обережним реформам, спрямованим на часткове оновлення iснуючої системи. Причиною " ремонту " стало вiдставання вiд США в гонцi космiчних озброєнь : нездатність з економiчних причин дати вiдповiдь на програму " зоряних вiйн " впевнила керуючі кола СРСР у тому, що змагання в сферi високих технологiй вже майже програно ( про близькiсть економiчної кризи каже хоч би такий факт : в

1971-1985 рр. була присутня вiд'ємна динамiка зростання по найважливiшим економiчним показникам. Темпи зростання нацiонального прибутку складали у восьмiй п'ятирiчцi - 41 %, у дев'ятій -28, у десятій - 21, в одинадцятій - 17 вiдсоткiв. ) .

Отож новий Генеральний секретар М. С. Горбачов спочатку лише вiдроджував часи хрущовської " відлиги ". Мова йшла зовсім не про те, щоб змiнити систему - iснуюча цiлком задовільняла керуючу верхівку. Систему цю прагнули лише пристосувати до нових - передусiм мiжнародних умов. В першому проектi перебудови в основу ставилася технологiя, а не людина ,якій вiдводилася незрозумiла роль " людського чинника ".

Перші реформи.

На початку перебудови були припущені серйозні помилки в управлінні.

До речі,спочатку на XXVII З'їздi КПРС 1986 року (де були прийняті "Основні напрямки економічного і соціального розвитку СРСР на 1986-90 рр. і на період до 2000 року " і взято курс на прискорення ) питання ставилося вірно : повернути виробництво особою до споживача i активiзувати людський чинник. Але як досягнути поставленої мети? Горбачов обрав цiлком марксиський засiб - засiб проб i помилок.

Спочатку було " прискорення " - наївна спроба за допомогою iдеологiчних закликів i переконань до " кожного на своєму робочому мiсцi " змусити проіржавлений господарський механiзм крутитися швидше. Але одними вмовляннями було не обійтися: на випуск товарiв народного споживання була задіяна тiльки одна сьома частина основних виробничих фондiв. I уряд задумав малу iндустрiалiзацiю,

для того ,щоб в результаті модернiзувати вiдсталу легку

промисловість. Але все це закiнчилося провалом уже на першому етапi: мiльярдні держкапвкладання в базовi галузi безслiдно розчинилися в загальному хаосі - нового устаткування, матерiалiв, технологiй легка промисловість так i не дочекалась.

Тодi скоротили закупку ширвжитку i кинули валютнi

засоби на закупку технiки за кордоном. Результат - мiнiмальний. Частина устаткування так i залишилась на складах i пiд вiдкритим небом -нестача виробничих площ. А те, що вдалося кiнець кiнцем змонтувати, давало результати. Цiлi поточні лiнiї простоювали через невірну експлуатацiю, вiдсутність запчастин, низьку якість сировини.

Нарештi зрозумiли, що за вiдсутностi стимулiв у виробникiв нiщо в

економiцi не повернеш. Вирiшили дати пiдприємствам госпрозрахункову самостiйнiсть. Але обмежена воля обернулася лише правом безконтрольних витрат державних засобiв i призвела до підняття цiн, скорочення обсягу виробництва i рiзкого зростання грошової маси в наявному використанні.

Збільшення заробітків при цьому нiяк не вплинуло на вихiд кiнцевої

споживчої продукцiї, оскiльки грошi виплачувалися не тiльки виробникам товарiв, але й всiм iншим без винятку.

Бажання влади виглядати добре без усяких на те пiдстав зiграло з нею непоганий жарт . Не скорочуючи попереднiх видаткiв, в центрi i на мiсцях опрацьовували численнi соцiальнi програми, закачували в економiку iнфляційні грошi. В кiнцi кінців

роздутий платеспроможний попит почав потроху роздавлювати i торгiвлю , i споживчий сектор промисловостi.

Втрати народного господарства вiд першої реформи Горбачова - Антиалкогольної кампанiї - оцiнюються в 40 млрд. карбованцiв. Втрати, яких нанесла соцiалiстичній економiцi реформа 1987 року, взагалi не піддаєтся обрахуванню . Другий подих до соцiалiзму так i не прийшов - началась агонiя...

Реформа виборчої системи. Перший i Другий З'їзди.

Першим конкретним кроком на шляху до полiтичної реформи стали рiшення позачергової дванадцятої Сесiї Верховної Ради (ВР) СРСР (одинадцятого скликання ), що вiдбулася 29 листопада - 1 грудня 1988 року . Цi рiшення передбачали змiну структури вищих органiв влади i державного управлiння країни, надання знов заснованному

З'їзду народних депутатiв ,що обирає ВР СРСР , реальних

владних функцiй, а також змiна виборчої системи,