Гігієнічна оцінка пилу й токсичних хімічних речовин

МЕТА ЗАНЯТТЯ: Навчитися відбирати проби повітря з метою визначення ступеня забруднення хімічними речовинами, проводити експрес-дослідження вмісту хімічних речовин у повітрі робочої зони, обгрунтувати гігієнічний висновок щодо ступеня шкідливості виробничого середовища.

ПИТАННЯ ТЕОРЕТИЧНОЇ ПІДГОТОВКИ:

1. Пил як виробнича шкідливість (класифікація, властивості, біологічна дія, методи визначення кількості пилу в повітрі, зміни у стані здоров'я та захворювання, заходи щодо профілактики).

2. Токсичні хімічні речовини як виробнича шкідливість (класифікація, властивості, біологічна дія, методи визначення, зміни у стані здоров'я та захворювання, заходи щодо профілактики).

3. Правила відбору проб повітря з метою визначення ступеня його забруднення токсичними хімічними речовинами.

4. Методики дослідження вмісту пилу та хімічних речовин у повітрі робочої зони.

ЗАВДАННЯ:

1. Ознайомитися з основними методиками визначення вмісту в повітрі пилу, окису вуглецю, парів ртуті, сірководню.

2. Визначити ступінь шкідливості пилу та хімічних речовин, що містяться у повітрі виробничого приміщення та обгрунтувати гігієнічний висновок (за даними ситуаційної задачі).

ЛІТЕРАТУРА:

1. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни // Гончарук Є.Г., Кундієв Ю.І., Бардов В.Г. та ін.; За ред. Є.Г.Гончарука - К.: Вища школа. 1995. - С. 283-434.

2.

3. Даценко І.І., Габович Р.Д. Основи загальної і тропічної гігієни. - К.: Здоров'я, 1995. - С. 340-348, 355-367.

4. Габович Р.Д., Шахбазян Г.Х., Познанский С.С. Гигиена. - К.: Вища школа. - 1983. - С. 197-220, 224-225

5. В.А.Покровский Гигиена. - М.: Медицина, 1979. - С. 333-352, 359-363.

6. А.А.Минх Методы гигиенических исследований. - М.: Медицина, 1971. -С. 63-69, 81-83, 86-88.

7. Пропедевтика гигиени, військова та радіаційна гігієна // Бардов В.Г., Сергета І.В., Степаненко Г.П. та ін. - К., 1999. - ч. I. - С. 104-114, 121-127.

8. Учбовий посібник до практичних занять з загальної гігієни. - К.; 1994. - 4.2. - С.16-24.

9. I.В.Сергета Практичні навички з загальної гігієни. - Вінниця, 1997. 96 с.

10. Тестовые задания по общей гигиене и экологии человека // Сергета И.В., Яцина О.В., Постоловская Т.Т. и др.. - Винница: Тезис. - 76 с.

МЕТОДИКА ВИКОНАННЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

В ході проведення практичного заняття студенти знайомляться з основними принципами улаштування та роботи приладів і установок для визначення вмісту пилу, окису вуглецю, аміаку, сірководню та парів ртуті у повітрі, отримують відомості щодо санітарної норми вмісту та класів небезпеки пилу та токсичних хімічних речовин, що містяться у повітрі робочої зони виробничого приміщення. Розв'язують ситуаційні задачі щодо визначення ступеня шкідливості пилу та токсичних хімічних речовин.

В ході розв'язання ситуаційних задач об'єм досліджуваного повітря приводиться до стандартних умов й визначається кількість пилу та хімічних речовин в 1 м3. Виявлена кількість шкідливих компонентів порівнюється з ГДК і на основі цього, ураховуючи дані задачі обгрунтовується гігієнічний висновок, в якому вказуються можливі негативні зміни у стані здоров'я людини та визначаються рекомендації щодо оздоровлення умов праці.

МЕТОДИКА ДОСЛІДЖЕННЯ ВМІСТУ ПИЛУ В ПОВІТРІ

Кількісний вміст пилу в повітрі визначається або на основі визначення ваги пилу в одиниці об'єму повітря (мг/м3), або шляхом підрахунку кількості пилинок в 1 см3 повітря, тобто за допомогою, відповідно, вагового або розрахункового методів.

У випадку використання вагового методу вміст частинок пилу в повітрі робочої зони визначають шляхом зважування фільтра до і після протягування через нього повітря на аналітичній або електричній вазі. Аналітичні аерозольні фільтри, що застосовуються у даному випадку затримують до 98% пилових частинок та дозволяють протягувати повітря зі швидкістю - до 100 л/хв.

Перед відбором проб фільтр закріпляють в алонжі воронкоподібної форми та приєднують до електричного або пневматичного аспіратора. Тривалість відбору повітря (Т, хв.) залежить від ступеня запиленості (С, мг/м3), швидкості протягування (V, л/хв.) і необхідної мінімальної наважки на фільтрі (а, мг) та визначається з використанням формули (1):

Розрахунок концентрації пилу (мг/м3 ) проводиться за допомогою формули (2):

У випадку використання розрахункового методу розрахунок кількості пилинок проводиться за допомогою:

а) приладу Оуенса (досліджуване повітря осаджується на поверхні скла за рахунок удару його направленого потоку по вологій скляній поверхні, або в результаті прилипання пилинок до конденсуючої пари);

б) термопреципітаторів (у нагрітому стані пилинки, що знаходяться в повітряному середовищі осідають на охолоджену поверхню);

в) седиментаторів (осідання пилу, що міститься в певному об'ємі досліджуваного повітря за допомогою седиментаторів різних конструкцій, наприклад, седиментатора Гріна). Після проведеного дослідження скло з прилиплими до нього пилинками розміщують під мікроскопом та підраховують число пилинок. Кількість пилинок, що виявлена, на склі, ділять на об'єм досліджуваного повітря, приведеного до стандартних умов і визначають загальний вміст пилу в повітрі робочої зони.

ГДК різних аерозолів переважно фіброгенної дії наведено в таблиці 1.

Таблиця 1

ГДК аерозолів переважно фіброгенної дії

МЕТОДИКА ВИЗНАЧЕННИЯ ВМІСТУ ХІМІЧНИХ РЕЧОВИН У ПОВІТРІ ВИРОБНИЧИХ ПРИМІЩЕНЬ

Існує три групи якісних експрес-методів визначення вмісту хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень:

1 група: методи візуальної колориметрії, що грунтуються на зіставленні кольору поглинутого розчину, отриманого після протягування досліджуваного повітря, та стандартної шкали-шаблона;

2 група: методи, що передбачають використання спеціального реактивного паперу, що дозволяють провести якісний та кількісний аналіз вмісту шкідливих речовин на основі визначення інтенсивності його забарвлення;

3 група: ліинійно-колориметричні методи, що передбачають використання індикаторних трубок.

Для кількісного визначення вмісту різних хімічних речовин (оксида азоту, бензину, бензолу, толуолу, аміаку, вуглеводнів, ацетону, оксиду вуглецю та ін.) в повітряному середовищі робочих приміщень використовують універсальний газоаналізатор УГ-2, основними складовими частинами якого є прилад для відбору повітря, індикаторні трубки та вимірювальні шкали.

В приладі для забору повітря є гумовий сифон, всередині якого розташовано пружину. Від гумового сифону виведено штуцер, на який одягається гумова трубка, з'єднана з індикаторною. На верхній панелі приладу розміщено нерухому втулку, в яку вставляється шток, що використовується для стискання сифону.

В ході проведення дослідження відкривають кришку приладу, відтягують стопор, вставляють шток в направляючу втулку, встановлюють його на необхідну глибину, що вказана над борозною штока, і, закріпивши його стопором, приєднують індикаторну трубку. Далі знов відводять стопор - сифон в результаті натискання пружини розправляється і протягують досліджуване повітря через індикаторну трубку. Протягування повітря триває до тих пір, поки кінчик штопора не увійде у нижній отвір штока. Після закінчення дослідження повітря індикаторну трубку звільняють та, розташувавши її на вимірювальній шкалі, визначають вміст хімічних речовин у повітрі виробничих приміщень.

Таким чином, принцип дії приладу заснований на вимірюванні довжини забарвленого стовпчика індикаторного порошку, який розміщено в індикаторній трубці. Забарвлення відбувається в процесі протягування через індикаторну трубку повітря, що містить певні пари або гази. Довжина забарвленого стовпчика пропорційна концентрації досліджуваних хімічних речовин у повітрі та визначається за градуйованою в мг/л або в мг/м3 шкалою, яка є в приладі.

Індикаторну трубку заповнюють індикаторним порошком. Білий індикаторний порошок в ході визначення вмісту в повітрі окислу вуглецю змінює колір на коричневий, в ході визначення аміка - на синій, в ході визначення оксиду азоту - на червоний, в ході визначення ацетону - на жовтий, в ході визначення ксилолу - на красно-фіолетовий.