Джордано Бруно

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Физика, астрономия
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=11047 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »

Спалити-не означає спростувати!

17 лютого 1600 р. на площі Квітів у Римі було спалено видатного італійського мислителя Джордано Бруно - філософа, який у своїх поглядах на Всесвіт пішов значно далі від Коперника. Бруно зруйнував кришталеву сферу нерухомих зір та услід за Миколою Казанським обстоював думку про те, що Всесвіт безмежний у просторі й часі...

Джордано Бруно (справжнє ім'я Філіп) народився 1548 р. в містечку Нолі поблизу Неаполя. Його батько був солдатом-найманцем, мати-убогою селянкою. Хлопчиною Бруно було віддано до монастиря, де він пробув десять років. У монастирі Бруно детально вивчив книгу Коперинка "Про обертання небесних сфер" та сміливо виступив проти поглядів Арістотеля, вказуючи на їхню наївність та невідповідність з даними спостережень. Запідозрений у єресі, Бруно втік з монастиря, залишив Італію і з 1574 по 1591 р. тинявся по різних країнах Європи, побував у Швейцарії, Франції, Англії та Німеччині.

У цей час Бруно пише свої славетні книги, блискуче виступає у диспутах, і скрізь врешті-решт його змушують припинити пропагування своїх ідей. Сановник, який давав згодом висновок про його єретичну діяльність, писав, що це "один з видатних умів, які можна собі лише уявити, людина неабиякої начитаності та величезних знань".

Бруно рішуче виступив проти церкви і релігії взагалі, він вважав їх найсерйознішою перешкодою на шляху розвитку науки. Повернувшись до Італії, він дуже швидко потрапив у тенета інквізиції і після семирічного перебування у тюрмах зійшов на вогнище.

На думку багатьох біографів Бруно, він, можливо, і не загинув би на вогнищі, якби не його виступи проти монастирських прибутків та маєтків, не вимагав їх конфіскування. Саме на цьому питанні, як випливає з протоколів допитів, інквізитори зосередили свою основну увагу. Як відомо, на судовому процесі про вчення Коперника мова взагалі не йшла. Як зауважив відомий англійський астрофізик Дж. X. Джінс (1877-1946), церква засудила Бруно за його вчення про множинність світів, бо, мовляв, "важко уявити собі, що церква могла б зробити інше, оскільки здавалося зовсім нечестивим припускати, що велика драма падіння людини та її спокути, в якій брав участь син божий, могла відбутися на якійсь малій сцені, а не в центрі всесвіту".

Перша з великих книг Джордано Бруно "Бенкет на попелі" вийшла в Англії 1584 р. Вона складається з п'яти діалогів, які ведуть чотири співбесідники, і присвячена головним чином пропаганді астрономічних ідей Коперника. Тут Бруно висловлює свої погляди про безмежність Всесвіту, про незліченність світів. Ці ідеї він розвинув далі у книгах "Про причину, початок і єдине" (1584 р.), "Про безмежність, всесвіт і світи" (1584 р.) та "Про невимірне та незліченне" (1591 р.). У цих книгах Бруно виступає як один з основоположників сучасного матеріалістичного природознавства, викладаючи вчення про матеріальну єдність світу, безмежного в просторі й часі.

Послухаймо передовсім, що говорив Джордано Бруно про Коперника та його вчення: "Ця людина не нижча ні одного з астрономів, які були до нього, якщо не говорити про послідовність в часі, людина, яка за природною розсудливістю стояла набагато вище Птолемея, Гіппарха, Евдокса та всіх інших, що йшли їхніми слідами. Йому ми зобов'язані звільненням від деяких фальшивих припущень загальної вульгарної філософії, якщо не сказати, від сліпоти. Проте він недалеко від неї відійшов, оскільки, знаючи математику більше ніж природу, не міг настільки заглибитися й проникнути в останню, щоб знищити корені вагань і фальшивих принципів, чим цілком усунув би всі протидіючі труднощі, звільнив би себе й інших від багатьох непотрібних досліджень та фіксував би увагу на справах сталих та певних. При всьому цьому хто може сповна звеличити великий дух його, який звертаючи мало уваги на дурну масу, міцно стояв проти течії протилежної віри і, хто майже не був озброєний живими доказами, все ж, підбираючи нікчемні та заржавілі уламки, які можна отримати з рук давнини, заново їх опрацював, з'єднав і настільки злучив своєю більше математичною, ніж природничо-науковою мовою, що перетворив справу, яка була смішною, низькою та зневаженою, на справу поважну, цінну... Хто ж буде настільки підлим та неввічливим стосовно до праці цієї людини, яка, навіть якщо забути те, що вона зробила, була послана богами, як світанок, котрий мав передувати сходові сонця справжньої античної філософії, протягом віків похованої у темних печерах сліпоти та злого, безсоромного, заздрісного неуцтва; хто побажає, звертаючи увагу на те, що вона не могла зробити, швидше помістити її в ряди стадної маси, яка біжить, яку ведуть і яка падає внаслідок послуху грубій і низькій вірі, ніж включити у число тих, які могли піднятися завдяки своєму щасливому розумові..."

Про себе та про своє вчення Бруно, прибравши ім'я Ноланець, говорить устами одного із співрозмовників:

"Ноланець... перед лицем здорового глузду ключем найстаранніших досліджень відкрив ті притулки істини, які можуть бути нами виявлені, оголив скриту під покровом природу, розкрив очі у кротів, вилікував сліпих, які не могли підняти очі, щоб глянути на свій образ у дзеркалах, що з усіх боків оточували їх, розв'язав язик у німих, які не вміли та не могли здійснити цей ривок духа вперед,.. це він змусив людей побувати на Сонці, Місяці та інших згаданих світилах, наче б то люди були їх первісними мешканцями; він показав, наскільки подібні і неподібні, більші або гірші тіла, які видно як віддалені від того тіла, на якому перебуваємо ми самі; він відкрив нам очі, щоб ми побачили те божество, цю нашу матір, котра на своєму хребті годує і живить нас...

Таким чином ми дізнаємося, що якби ми були на Місяці або на іншій зорі, ми були б у місці, що не дуже відрізняється від Землі, або, може бути, навіть у гіршому місці; ми дізнаємося, що можуть бути інші тіла, так само гарні і навіть кращі самі по собі і здатні дати більше щастя своїм мешканцям".

У першій із згаданих книг Джордано Бруно викриває також підробку, вчинену лютеранським богословом і математиком А. Осіандером (1498-1552) під час редагування книги Коперника. Як відомо, Осіандер підмінив текст передмови, написаної Коперником, іншим, у якому геліоцентрична система змальовувалася лише як зручна для обчислень модель, "оскільки ніякий розум не в стані досліджувати справжні причини чи гіпотези цих рухів, астроном повинен винайти та розробити хоч які-небудь гіпотези, за допомогою яких можна було б на підставі геометрії правильно обраховувати ці рухи як для минулого, так і для майбутнього часу". Далі Осіандер писав, що "у всьому, що стосується гіпотез, хай ніхто не очікує від астрономії чого-небудь істинного, оскільки вона неспроможна дати щось подібне".

Насправді ж Коперник у своїй передмові зовсім не висловлював сумнівів про те, що його система світу правильна. Він наводить слова своїх друзів, що "чим безглуздішим у даний час видасться багатьом моє вчення про рух Землі, тим більше воно видасться дивним та заслужить вдячності після видання моїх творів, коли темрява буде розсіяна яснішими доказами".

Відомо, що на підробку Осіандера відразу енергійно реагував Тідеман Гізе, який у листі до Ретика писав:

"...як не обурюватися таким великим злочином, здійсненим під прикриттям довір'я", здійсненим, щоб "знищити довір'я до цієї праці". Гізе сподівався, що Ретику вдасться виправити становище: "Якщо перші сторінки необхідно передрукувати, то треба буде додати від тебе невеличкий вступ, щоб очистити від наклепу вже випущені у світ примірники". Проте Ретику не вдалося внести зміни у початок книги Коперника, очевидно, тому, що увесь її тираж уже був надрукований.

І ось чому ми згадуємо про це саме тут. Звичайно, у багатьох книжках можна прочитати, що цей підлог - фальсифікацію Осіандера встановив Й. Кеплер 1609 р. на сторінках своєї "Нової астрономії". Проте вже Джордано Бруно в "Бенкеті на попелі" критикує "надвступну передмову, прикладену не знаю просто яким неосвіченим і самонадіяним ослом". Бруно далі пише: "...цей осел, наче бажаючи вибачити автора та виявити йому заступництво або навіть поставивши собі за мету, щоб інші oосли, знайшовши у цій книзі і для себе салат та плоди, не залишалися голодними... попереджує їх...".

RSSСтраница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »





При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100