Економіко-географічна характеристика африканських країн

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Экономика, География
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=10069 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО

Сільське господарство є основою економіки майже всіх країн Африки. У ньому зайнято понад 2/з економічно активного населення; воно дає близько 40% національного доходу, а в експорті регіону його частка досягає 70%. Аграрні відносини надзвичайно складні. Для них характерне переплетення дофеодальних, феодальних і капіталістичних способів експлуатації, різних форм землеволодіння і землекористування. Наприклад, у Нігерії на півночі живуть кочові племена (родоплемінний лад), у центральних районах панує

феодалізм, а на півдні розвинуте плантаційне капіталістичне господарство.

Рослинництво. Воно відіграє провідну роль. У ньому розрізняють два напрями: споживчий (натуральне) і експортний (товарне).

Споживчий напрям переважає в Тропічній Африці, де в більшості країн зберігаються общинне (родоплемінне) землеволодіння, дрібне натуральне і напівнатуральне господарство, яке ведеться найвідсталішим способом (вирубно-вогневе мотикове землеробство). Поряд з цим значну частину земель займають великі плантації, що поставляють продукцію на експорт. Там широко використовують найману працю.

Низький рівень розвитку сільського господарства, його екстенсивний характер пояснюються значною мірою складністю і відсталістю аграрних відносин. Африка посідає останнє місце в світі за використанням добрив (Франція споживає їх більше, ніж Країни Африки, що розвиваються, дають понад '/з світового збору арахісу. Особливо виділяються щодо його збору та експорту Нігерія і Сенегал. Цю культуру вирощують переважно в дрібних селянських господарствах, але переробляють і експортують її іноземні компанії. На цій фотографії ви бачите, як насипають арахіс у мішки для відправлення на експорт уся Африка і тракторів (у 40 раз менше, ніж Західна Європа). Обробляється лише 710 частина території.

Нині завдяки будівництву зрошувальних систем розширюються площі під споживчими (особливо зерновими) й експортними культурами.

Останнім часом у багатьох країнах відбуваються соціальні зміни. Вони насамперед здійснюються в країнах, які йдуть шляхом соціалістичного розвитку. В них проводяться аграрні реформи: земля переходить до рук держави, передається селянам, створюються кооперативні й державні господарства. Найбільших успіхів у цьому добились Алжир, Лівія, деякі інші країни.

У Північній Африці експортне значення мають плоди цитрусових і маслинових дерев, овочі, фрукти, трава альфа. АРЄ і Судан вивозять бавовну. Головні споживчі зернові культури в цій частині Африки - ячмінь, кукурудза, пшениця. В оазисах Сахари вирощують фінікову пальму. Фініки йдуть на експорт (50% світового виробництва). Крім того, фінікова пальма -одна з небагатьох рослин, що повністю використовуються в селянському господарстві, її стовбур є будівельним матеріалом, тріски та обрізки йдуть на паливо. З листя плетуть кошики, а з черешків виготовляють легкі меблі. Подрібненими плодовими кісточками годують худобу.

У країнах Західної, Центральної і Східної Африки найважливіша експортна продукція - какао-боби, арахіс, плоди олійної пальми, кофе. У світовому зборі какао-бобів особливо виділяються Берег Слонової Кості, Гана і Нігерія. Нігерія і Заїр найбільше в світі збирають ядер пальмових горіхів та виробляють пальмової олії. По всій Тропічній Африці (особливо на східному й на Гвінейському узбережжях) вирощують банани і кофейне дерево. На світовий ринок ідуть найкращий сорт кофе "арабіка" і другосортний "робуста", який у Західній Європі переробляють на розчинний. Основні споживчі культури Тропічної Африки - сорго та інші просяні, кукурудза й рис, а також маніок, батат, ямс, манго, динне дерево та ін.

Тваринництво. Тваринництво в Африці має екстенсивний характер: переважає відгінно-пасовищне, напівкочове і кочове скотарство.

Племена, які займаються скотарством, прагнуть збільшити поголів'я худоби, але це робиться в основному заради престижності, а не для збільшення продукції. Худоба непородна, до того ж частина її заражена хворобами. У Північній Африці молочна худоба нерідко використовується і як тяглова сила. У багатьох районах Африки розведенню свійської худоби перешкоджає муха цеце - переносник збудника хвороби нагана. Через те там розводять зебувидну велику рогату худобу, яка не піддається цьому захворюванню.

У Північній Африці (Марокко, Судан) переважає вівчарство, в пустинних районах розводять верблюдів. У всіх країнах скрізь (у містах і сільській місцевості) використовують ослів ('/4 поголів'я світу). Ця невибаглива тварина вірно служить людині: на ній їздять верхи, запрягають для перевезення вантажів, примушують качати воду тощо.

В останні роки майже в усіх країнах відкрито ветеринарні пункти, де худобі роблять щеплення, в тому числі і від захворювання сонною хворобою.

Провідні галузі промисловості - гірничодобувна, кольорова металургія і легка - зародилися ще в колоніальний період під впливом метрополій та вимог зовнішнього ринку. Останнім часом розвивається чорна металургія, а в окремих країнах - і машинобудування.

Розміщення промислового виробництва по країнах і районах дуже нерівномірне. Приблизно '/2 його припадає на Північну Африку. В Західній Африці промисловим розвитком виділяється Нігерія. В Центральній Африці перше місце посідає Заїр, у Східній- Замбія, а на півдні - Зімбабве.

Промислові підприємства звичайно зосереджені в одному-двох портових містах країни, а в Центральній Африці - здебільшого в районах гірничодобувної промисловості.

У країнах, що йдуть шляхом соціалістичного розвитку, як правило, планове будівництво заводів здійснює держава, часто з допомогою соціалістичних країн. Промисловість там контролюється в основному державою (в Алжирі - на 80%).

У країнах, які розвиваються капіталістичним шляхом, у промисловості переважають іноземні капітали, але останнім часом деякі країни починають обмежувати їх діяльність.

Гірничодобувна промисловість. Вона розвинута більшою чи меншою мірою майже в усіх країнах. Особлива увага приділяється добуванню нафти. Ця галузь виникла порівняно недавно, але розвивається швидкими темпами. Нафтодобувні країни намагаються контролювати не тільки добування, а й переробку нафти. З допомогою соціалістичних країн вони збудували нафтоперегінні заводи (Лівія, Алжир, Нігерія та ін.). Нафта дає більш як 3Д національного доходу і є основою їхньої економіки. Вживаються заходи щодо використання газу: в Алжирі, Лівії та Нігерії споруджено заводи, які виробляють зріджений газ, що йде на експорт. В останні роки виявлено значні поклади уранових руд.

Для окремих регіонів Африки характерні певні поєднання корисних копалин, які визначили спеціалізацію гірничодобувної промисловості. У Північній Африці, крім нафти, добувають фосфорити ('/4 видобутку капіталістичного світу). Тут відомі також родовища залізних і поліметалічних руд. Західна Африка багата на різні корисні копалини, серед яких виділяються залізна руда (Ліберія та Мавританія), боксити (в Гані та Гвінеї, де з допомогою СРСР споруджено велике підприємство по їх добуванню), поліметали, золото, олово, залізні й марганцеві руди, енергетичні ресурси - нафта, газ, уран (Нігер), гідроенергія, алмази. Серед країн цього регіону розвитком гірничодобувної промисловості виділяється Нігерія. У Централь ній Африці ця галузь особливо розвинута в Заїрі (перше місце в світі за видобутком технічних алмазів, кобальту, багаті родовища міді) і Конго (поліметалічні руди). Недавно поклади нафти, урану й алмазів знайдено в Чаді. У Східній Африці Замбія на весь світ славиться добуванням і експортом міді, її називають "країною червоного металу".

Надзвичайно багата на різноманітні корисні копалини Південна Африка. Більша частина гірничодобувної промисловості перебуває в руках іноземного капіталу.

Розвитком цієї галузі виділяється Зімбабве, де добувають золото, залізну руду, хроміти, руди поліметалів, кольорових і рідкісних металів, кам'яне вугілля, азбест тощо.

Обробна промисловість. Останнім часом покладено початок розвитку важкої промисловості, яка представлена насамперед галузями, що переробляють місцеву мінеральну сировину. Серед них найвищого розвитку досягла кольорова металургія. Підприємства галузі зосереджені в основному в районах гірничодобувної промисловості. Це заводи, на яких виготовляють чорнову і рафіновану мідь (Заїр, Замбія), виробляють металевий алюміній (Камерун, АРЄ), збагачують поліметалічні руди (Конго) та ін. Переважна більшість продукції йде на експорт.

RSSСтраница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »





При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100