Зміст і структура аграрної політики

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Лекция. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Сельское хозяйство
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=3034 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »

1. Аграрна політика включає наступні важливі складові:

1. Розробку науково обгрунтованих концепцій розвитку аграрного сектору

Вони формуються на основі об'єктивних економічних законів, глибокого і всебічного аналізу стану сільського господарства і господарського механізму вцілому, можливостей розвитку виробничих сил і виробничих відносин, потреб суспільства.

2. Визначення приоритетних напрямків розвитку галузей агропромислового виробництва

Визначаються вони на перспективу і на поточний період з врахуванням природно-кліматичних умов, виробничих можливостей окремих регіонів, розміщення населення по територіях.

3. Розробка міроприємств по фінансовому забезпеченню

Вони вирішують економічні і соціальні задачі села.

4. Здійснення практичних дій, які спрямовані на досягнення поставлених цілей з врахуванням вибраних шляхів їх досягнення, внутрішніх і міжнародних факторів, соціальних особливостей села. Вони включають: проведення земельної реформи, розвиток інфраструктури, розширення свободи підприємницької діяльності і обмеження монополізму.

Єдність цих 4-х напрямків формує зміст аграрної політики.

Безперспективна АП - це політика, яка не має головної концепції і орієнтована не на перспективу, а на вирішення поточних проблем.

Нереальна АП - це політика, яка обмежується лише розробкою концепцій і основних напрямків реалізації аграрних перетворень без підтримки їх практичними діями з боку держави.

Успішна АП - це політика, яка в процесі розробки і реалізації проходить 3 етапи.

Етапи формування успішної АП:

" Розробка науково обгрунтованих концепцій розвитку аграрної економіки (на основі вивчення дії економічних законів і специфіки їх прояву в сільському господарстві. Одночасно проводиться аналіз стану економічного розвитку села, різних секторів і сфер діяльності їх суб'єктів)

" Визначення основних напрямків розвитку аграрних відносин на найближчі 3-5 років і на календарний рік. На цьому етапі слід відмітити тенденції, які вже склались і рівень розвитку аграрної економіки, потенційні можливості стабілізації і зростання аграрного виробництва, а також фактори економічного і соціального розвитку села.

" Розробка практичних міроприємств по реалізації запланованих напрямків розвитку аграрних відносин в українському суспільстві.

В залежності від тривалості періоду і характеру вирішуваних завдань аграрна політика поділяється на аграрну стратегію і аграрну тактику.

Аграрна стратегія - довготривалий курс аграрної політики, розрахований на перспективу, який передбачає вирішення крупно масштабних задач, виділених в рамках економічної і соціальної стратегії.

Аграрна стратегія включає:

- прогнозування основних тенденцій розвитку АПК

- формує концепції його перетворення, принципи організації аграрних відносин

Аграрна тактика - курс на вирішення конкретних задач конкретного етапу розвитку агропромислового виробництва і задоволення потреб населення в продуктах харчування, а виробничої сфери в сировині на поточний момент, на близьку перспективу шляхом своєчасної зміни шляхів організації господарських зв'язків, перегрупування ресурсів.

Засобами аграрної політики являються:

політика аграрного ринку і аграрно-цінова політика;

аграрно-структурна політика;

аграрно-кредитна політика;

аграрно-соціальна політика;

аграрно-економічна політика.

2. В сучасних умовах цілі аграрної політики змінились в зв'язку з переходом аграрних підприємств (в минулому соціалістичних країн) до ринкової економіки.

В зв'язку з цим необхідні:

" досконалі закони про земельні відносини;

" визначення рівня участі держави в інвестиційній підтримці аграрного виробництва;

" проведення структурних перетворень в аграрному секторі;

" розвиток інфраструктури на селі в відтворенні з вимогами ринку.

Більш сильна орієнтація на ринок спостерігається в аграрно-політичних цілях країн Євросоюзу:

" підвищення продуктивності сільського господарства шляхом підтримки технічного процесу, раціоналізації сільськогосподарського виробництва і максимального використання виробничих факторів, особливо робочої сили;

" гарантія селянину достойного життя шляхом підвищення доходів на душу населення;

" стабілізація ринків;

" забезпечення постачання населення продуктами харчування;

" слідкування за постачанням товарів за помірними цінами.

Успіхи у досягненні цілей аграрної політики в основному залежать від того, наскільки успішно застосовуються економічні регулятори аграрної економіки, включаючи цінові, трудові, податкові, кредитні, бюджетні, інвестиційні і ін.

Перша умова досягнення цілей аграрної політики - земельна реформа:

- удосконалення різних форм володіння землею;

- розробка мір підвищення продуктивності землі;

- раціональний землеустрій;

- ефективне використання і зберігання земельних ресурсів.

Друга умова - розвиток ринкової інфраструктури:

- забезпечення доступності інформації про стан ринків, цін, види обладнання, ресурси, товари тощо;

- розширення фірмової роздрібної торгівлі;

- формування гуртових ринків по реалізації сільськогосподарської продукції;

- формування товарних бірж сільськогосподарської сировини.

Третя умова - розширення державних мір

- формування у товаровиробника почуття господаря;

- пропонування права самостійно виробляти і реалізувати вироблену продукцію на вільному ринку чи державним організаціям по заключених контрактах

- формування 2-х джерел реалізації продукції: вільний продаж за відносно високими цінами, але з комерційним ризиком; гарантований збут за більш низькими цінами.

В ринковій економіці аграрна політика реалізується через багато чисельні її носії, які представляють різні інтереси, виконують різні завдання, володіють різною компетенцією.

Виділяють прямі носії аграрної політики і носії впливу на аграрну політику.

Прямі носії аграрної політики - це особи, інстанції, які володіють законним правом приймати аграрно-політичні рішення і здійснювати аграрно-політичні міроприємства. Сюди відносяться:

" державні законодавчі і виконавчі органи: парламент, уряд, адміністрація

" напівдержавні установи і організації (сільськогосподарські палати в ФРГ)

" (при визначених обставинах) приватні організації, об'єднання, коли у відповідності з законом їм доручено вирішувати визначені завдання.

Носії впливу на аграрну політику - організації і об'єднання, які здатні в різних формах частково впливати на процес прийняття аграрно-політичних рішень і проведення відповідних аграрно-політичних міроприємств. Сюди відносяться:

" представництва і об'єднання з різних інтересів (їх називають рухомою силою аграрної політики) - союзи, групи, окремі особи, політичні партії

" наукова аграрна політика, яка в відповідності з результатами аналізу справ в сільському господарстві формує методологічну і теоретичну основу прийняття рішень в сфері аграрної політики

Науковість аграрної політики можна звести до 4-х принципів:

1. врахування дії економічних законів і законів природи

2. вивчення попереднього досвіду господарювання на селі

3. вивчення особливостей даного моменту, даного етапу

4. спирання на економічні інтереси і відповідність їх економічним законам

Досягається науковість аграрної політики шляхами:

" систематичного спостереження, аналізу, пояснень, прогнозування економічних процесів в аграрному секторі

" виявлення механізму формування і прийняття вольових рішень в сфері аграрної політики

" визначення закономірностей і тенденцій розвитку виробничих сил і виробничих відносин в аграрній сфері

" вияснення взаємозалежностей і взаємозв'язку аграрної сфери з іншими сферами народного господарства

" вивчення політичних можливостей реалізації поставлених цілей

3. Аграрна структура - результат звичайного, соціально-економічного і політичного розвитку сільського господарства в межах розвитку країни.

Аграрна структура - співвідношення економічних, технічних і соціальних елементів в аграрній сфері, обумовлених аграрним законодавством, мобільністю виробничих факторів, специфікою сільського виробництва і умовами праці та проживання населення.

Аграрна структура виражається сукупністю абсолютних і відносних показників, структурні дані являються основою для аналізу стану в сільському господарстві, їх зміна свідчить про розвиток аграрної сфери.

RSSСтраница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »





При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100