Композиція "дослідів" Монтеня. Роль інтроспекції та психологізму

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Философия
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=2818 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »

Твори філософа й гуманіста Монтеня можна читати, починаючи з юності, і повертатися до них усе життя, - вони завжди будуть залишатися для людини цікавими та пізнавальними. Наш життєвий досвід, накопичуючись та збагачуючись, буде все більш плідно проектуватися на "Досліди". "Я зовсім не повчаю, лишень повідаю, " - стверджує він у своїй книзі. Незважаючи на це, ми вчимося в Монтеня - розширюється наше розуміння світу, розвивається наш філософський погляд на природу, суспільство, людину.

Мішель Ейкем де Монтень прожив 59 років, з 1533 до 1592 года. Він багато бачив, багато осмислив. Народився в родині гасконських буржуа, що купили або ж здобули на війні дворянський титул. Після класичної домашньої освіти він вивчав право в колежі. Замолоду брав участь у війнах. Дванадцять літ був радником парламента і чотири роки - мером міста Бордо. Відвідував Париж, був при королівському дворі. Мандрував. Його вводили в оману, грабували, він пережив пожежу, чуму, смерть дітей, важкі хвороби. У 37 років Монтень відмовився від посади у парламенті Бордо, усамітнився у родовому маєтку та повністю віддався справам свого життя: читав, писав та думав. Результатом того були випущені в 1580 році перші книги "Дослідів". У 1582 році роботу над книгою він мусив перервати, бо його було вибрано мером Бордо. Лише в 1586 році, відійшовши від неспокійної роботи, він зайнявся довершенням "Дослідів", і в 1588 році випустив їх трьома книгами.

"Досліди" Монтеня - справжня криниця життєвої мудрості, кожне слово та речення хочеться вивчити напам'ять. Французькою мовою слово "дослід" звучить як "есе". . . Отже, виникненням літературно-філософського жанру роздумів над конкретними історичними фактами минулого та теперішнього, побутом та менталітетом людей різного соціального стану, рівня культури ми зобов'язані Мішелю Монтеню. Стимулом для виникнення нового жанру була, передусім, неспокійна атмосфера у феодальному світі, де народжувався новий клас - буржуазія, але не відгриміло ще відлуння середньовіччя. Громадянські та релігійні війни між знаттю та монархією, між протестантами та католиками - усе це знаходило відбиток у Монтеневому стилі. Його широкий і коромольний на той час світогляд, своєрідний гуманістичний скептицизм спрямовані проти забобонів, рудиментів віджилої епохи, церковної ортодоксії та схоластики, жорстокості та цинізму правителів. Монтень піддав тонкій критиці моральну структуру вже цивілізованого, але ще просякнутого варварським духом суспільства, порівнюючи його з набагато гуманнішим, по суті, духовним світом дикунів. Розповідаючи при тому про свій власний досвід, схильності, любов до здорового глузду, Монтень створює реалістично правдивий критичний автопортрет. Змішаний зі скепсисом, здоровий глузд висувається їм як основний принцип ідеального суспільства.

У нашій свідомості поняття "есе" завжди пов'язане із самовираженням, самопізнанням. В есе неодмінно присутня у оригінальній формі власна думка автора. Монтень, роблячи історичні та літературні екскурси, збираючи у кожній темі багатий та різноманітний матеріал, завжди головну роль залишає за своєю власною думкою. Есе рідко мають одну сильну, яскраво виражену ідею, найчастіше це - підбірка фактів, що повинна служити не інструментом зміни людської свідомості, а грунтом, підставою для роздумів. Там, де Монтеневим есе бракує сили та концептуальності, він надолужує методичністю та ерудованістю.

Не варто навіть намагатися повною мірою осягнути "Досліди" Монтеня, не будучи обізнаним хоча б наполовину так, як він, у античній історії та літературі. Кожне есе містить притчі, історії, сюжети з античного життя. Усе це було ближче тогочасній просвітленій людині - і в культурному, і часовому вимірі (Монтень жив на 400 років раніше від нас, коли античні книжки у монастирях ще зберігалися в оригінальному вигляді. ). Інколи засилля античних імен, сюжетів та важко зрозумілого підтексту відлякує, але, розібравшися у світогляді автора, ми бачимо, що для нього антична історія та література була тим, чим для античних авторів - міф. Маса латинських цитат, вживання імен античних героїв, письменників, правителів, полководців як загальних назв. . . Усе це - зріз тогочасної культури. Втім, до двадцятого століття усе це було необхідно кожній людині, що претендувала на звання освіченої.

Праця життя Монтеня вповні втілила всі його погляди на життя, всі найсерйозніші й найсміливіші сподівання. Треба неодмінно підкреслити надзвичайну жанрову насиченість "Дослідів": взявши за об'єкт своїх роздумів якусь тему або предмет, Монтень дає вичерпну характеристику - після прочитання книги не виникає жодних питань, не залишається почуття недовисказаності. В стилі "Дослідів" багато запозиченого у середньовічних латинських наукових, філософських трактатів, надто ж у тих самих схоластів, які, безжально критикуючи та переробляючи, однаково донесли до епохи Відродження твори античних філософів. Отже, неможна казати про те, що кожне есе "Дослідів" займає своє місце, що всі вони взаємопов'язані і послідовно витікають одне з одного. Хоча, звичайно, ніщо не буває випадковим.

У передмові до першої книги Монтень каже, звертаючись до читачів "Дослідів": "Це щира книга, читачу. Вона від самого початку попереджує тебе, що я не ставив собі жодної іншої мети, окрім родинної та окремої. Я аніскільки не турбувався ані про твою користь, ані про свою славу. Сили мої недостатні для подібної задачі. Призначення цієї книги - приносити своєрідне задоволення моїм рідним та друзям: втративши мене (а це відбудеться у близькому майбутньому), вони зможуть розшукати в ній деякі сліди мого характеру, моїх думок. Мої недоліки постануть тут як живі, і весь мій вигляд такий, яким він був дійсно. Таким чином, зміст моєї книги - я сам, а це зовсім не причина, щоб ти віддавав своє дозвілля предметові настільки легковажному й неважливому. Тож прощавай!"

Немає потреби перелічувати усі глави "Дослідів", позаяк це дуже великий за обсягом твір, і сам перелік назв, навіть без коментарів, заважатиме діяти аналітичній думці. Отже, корисніше буде взяти для розгляду по одному есе з кожної з трьох книг, проаналізувати їх побудову і зробити відповідні висновки.

КНИГА ПЕРША. Глава 49 "Про старовинні звичаї".

Есе починається спостереженнями на тему моди. Монтень помічає, що мода є швидкоплинною та мінливою, і людина так само легко сміється з учорашньої моди, як завтра сміятиметься з сьогоднішньої. ".. . Відкинуті форми часто знов починають користуватися загальним визнанням, щоб невдовзі знов опинитися у загальній зневазі". Звичаї, отже, усталюють моду, змушують людські погляди та звички модифікуватися в одному руслі.

Далі Монтень наводить приклади звичаїв, котрі повинні довести безперервну змінність речей. Тут нам відкривається цікава панорама дивних звичаїв людей Давнього Риму. Очевидно, усі ці примхи та забаганки по-своєму витончених римлян здавалися смішними не тільки нашому сучасникові, а й сучаснику Монтеня. В той самий час у цих звичаях очевидне раціональне зерно. ""Я і ти" для них так само байдуже, як "ти і я"" - цей приклад вказує на надмірну шанобливість французів.

Врешті-решт, вивчаючи різні звичаї давніх римлян, ми доходимо до останньої фрази - "Але про всі ці речі написані цілі томи". Як, питаємо ми, і все? Ніякого висновку, ніякої сильної ідеї на завершення. . . Навіть у "Фастах" Овідія, хоч у скільки разів більш обмеженим був світогляд творчої людини в його час, було більше ідей. Але. . . Не забуваймо, що Монтень жив у часи, коли відкрита критика каралася церквою і законом. Більш уважно передивившися наведені давньоримські звичаї, ми помітимо, що в них багато чого спільного не тільки з тогочасним французьким - а й з нашим, сучасним забобонним світом. Людина як тоді, так і тепер накладає на себе дивні, часто безпідставні обмеження. Отже, головна ідея есе : звичаї модифікуються, набувають нової форми та змісту, але сутність їхня - та сама. Вражає розуміння Монтенем, людиною своєї епохи, психології людини. Він спостерігає такі тонкі деталі людської душі, про які не мріяли навіть генії наступних кілької століть.

RSSСтраница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »



Найти репетитора

Найти репетитора

При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100