Меінінгококова хвороба (morbus meningococceus)

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Медицина
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=13774 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 4 [Всего 4 записей]1 2 3 4 »

Менінгококова хвороба - гостра інфекційна хвороба, яка спричиняється менінгококом, передається повітряно-краплинним шляхом, характеризується назофарингітом, менінгококемією, менінгококовим (гнійним) менінгітом, які перебігають окремо, послідовно або одночасно; інфікування менінгококом найчастіше приводить до бактеріоносійства.

Історичні дані. Менінгококова хвороба в найбільш яскравій формі епідемічного цереброспінального менінгіту відома з давніх часів. Як самостійна хвороба епідемічний цереброспінальний менінгіт був виділений і детально описаний у 1805 р. G. Vieusseux після великого спалаху в Женеві. Новий етап у вивченні менінгококової хвороби почався у 1887 р., коли A. Weichselbaum виявив збудника в цереброспінальній рідині і детально його описав. У 1899 р. V. Osier виділив менінгокок з крові.

Етіологія. Збудник менінгококової хвороби - Neisseria meningitidis - належить до роду Neisseria, родини Neisseriaceae. Існує дев'ять різних серотипів менінгокока: А, В, С, D, 29-Е, Х, Y, Z, W-135. Це грамнегативний диплокок із середнім діаметром 0,6- 0,8 мкм. Має форму кавового зерна, у типових випадках розміщується попарно всередині нейтрофільних гранулоцитів. Культивується в аеробних умовах на середовищах, які містять сироватку крові людини або тварини. Менінгокок продукує токсичні речовини, що мають властивості екзо- і ендотоксинів; при руйнуванні бактерій звільняється сильний ендотоксин. Менінгокок малостійкий щодо факторів зовнішнього середовища, гине через кілька годин при кімнатній температурі, при 60 °С-через 10 хв., при 70 °С- черва 5 хв. При охолодженні гине, тому доставляти матеріал для дослідження треба в оптимальних температурних умовах-у водяній бані при температурі 37 °С. Дезинфікуючі розчини є високоефективними.

Епідеміологія. Джерелом інфекції є тільки хворі й бактеріоносії. Найбільш небезпечними в епідеміологічному відношенні є хворі на менінгококовий назофарингіт. У носіїв менінгокока, яких вважають "практично здоровими", нерідко виявляють хронічні запальні зміни в носоглотці. Носії не тільки є джерелом інфекції, а й за певних умов самі можуть хворіти на тяжкі форми менінгококової хвороби.

Механізм передачі менінгококової хвороби - повітряно-краплинний. Оскільки менінгококи малостійкі щодо факторів Зовнішнього середовища, то вони передаються через повітря на невелику відстань. Сприйнятливість людей до менінгококів значна, проте її особливість полягає в тому, що ха-рактерна клінічна картина хвороби спостерігається лише у 0,5 % інфікова-них осіб, найчастіше у дітей до 5 років.

Особливість епідемічного процесу при менінгококовій хворобі полягає у наявності періодів підвищення і зниження захворюваності. Тривалість періоду високої захворюваності - 2-4 роки, іноді довше (5-10-років). Для менінгококової хвороба характерна зимово-весняна сезонність з най-більшим підвищенням захворюваності в лютому - квітні.

Після перенесеної хвороби формується імунітет, але можливі повторні випадки захворювання в однієї і тієї ж особи, іноді - кілька разів.

Менінгококова хвороба всесвітньо поширена. За даними ВООЗ, вона реєструється у 200 країнах. Існує так званий пояс менінгіту, який охоплює 15 країн Екваторіальної Африки з населенням близько 40 млн.

Патогенез І патоморфологія. Носоглотка - місце первинної локалізації (ворота інфекції) і розмноження менінгококів. У типових випад-ках розвиток інфекції має три стадії: назофарингіт-менінгококемія - менінгіт. На будь-якій стадії розвиток патологічного процесу може зупи-нитись. У більшості випадків (85-90 % ) перебування збудника на слизо-вій оболонці носоглотки не супроводжується помітними місцевими і зага-льними змінами і закінчується транзиторним або більш тривалим здоровим носійством. Основний шлях поширення менінгокока в організмі - гематогенний. Бактеріемія супроводжується масивним розпадом менінго-коків - токсемією. Бактеріемія з токсемією призводять до ураження ендотелію судин. Під час бактеріемії (менінгококцемії) менінгококи з кров'ю можуть потрапляти в судинне сплетення і епендиму шлуночків мозку, а через цереброспінальну рідину - в підпавутинну порожнину. При менін-гококемії уражується судинна оболонка очей, що призводить до увеїту, іридоцикліту, панофтальміту. Можливий розвиток ендокардиту, пневмонії, ушкодження нирок, надниркових залоз. У патогенезі менінгіту важливу роль відіграє гематоенцефалічний бар'єр (ГЕБ), який складається з ен-дотеліальних клітин капілярів і мікроглії. На "пропускних пунктах" ГЕБ здійснюється контроль не стільки за розмірами молекул, скільки за їх без-пекою і потребою в даний момент у відповідній структурі мозку. Біологічно активні речовини - гістамін, серотонін, гепарин, кініни і система ком-плементу - суттєво підвищують проникність ГЕБ. Враховуючи деякі фу-нкціональні особливості головного мозку і оточуючу його структурну сис-тему, можна схематично так представити патогенез менінгококового мені-нгіту.

I. Проникнення збудника через ГЕБ, подразнення рецепторів м'якої моз-кової оболонки, ліквороутворюючих систем токсичними факторами і запальним процесом.

II. Секреція цереброспінальної рідини зі збільшенням її клітинних і білко-вих складових частин.

III. Порушення циркуляції крові в мозкових і оболонкових судинах, за-тримка резорбції ЦСР.

IV. Набряк і набухання мозку, переподразнення оболонок мозку і корінців черепних і спинномозковий нервів.

У мозкових оболонках відбуваються розширення судин, стаз, ексудація, клітинна проліферація за ходом судин, вихід лейкоцитів у цереброспіна-льну рідину, утворення навколосудинних інфільтратів, гнійне розплавлен-ня. Запальний процес поширюється навколосудинними (периваскулярни-ми) просторами у речовину головного мозку (менінгоенцефаліт). М'яка мозкова оболонка не розтягується, тому збільшення об'єму мозку внаслі-док його набряку, а також збільшення кількості цереброспінальної рідини призводять до. мозкової гіпертензії. У кінцевому результаті декомпенсація мозкової гіпертензії може призвести до зміщення головного мозку вздовж церебральної осі, вклинення мигдаликів мозочка у великий (потиличний) отвір і защемлення довгастого мозку зі швидким розвитком паралічу центру дихання, а потім - судинного центру.

У патогенезі особливо тяжких форм менінгококової хвороби, особливо менінгококемії, провідну роль відіграє інфекційно-токсичний шок. Він ви-являється як гострий судинний колапс на тлі тяжкої інтоксикації. Токсемія призводить до гемодинамічних розладів і порушення мікроциркуляції в органах і тканинах, до дисемінованого внутрішньосудинного згортання крові (ДВЗ-синдрому), різкого порушення метаболічних процесів, водно-електролітної рівноваги функції ендокринних залоз. Прогресуючий інфек-ційно-токсичний шок може стати причиною тяжкого ураження наднирко-вих залоз, нирок (шокова нирка) з наступним розвитком гострої їх недостатності.

М'яка мозкова оболонка і мозок при менінгіті набряклі, гіперемійовані, напружені, мозкові закрутки згладжені. На м'якій мозковій оболонці вияв-ляють скупчення гнійної або серозно-гнійної маси жовтого, жовто-сірого або зеленувато-сірого кольору. Скупчення гною на поверхні півкуль вели-кого мозку іноді утворює своєрідний гнійний очіпок або шапочку. З обо-лонок головного мозку запальний процес може поширюватись на оболон-ки спинного мозку, черепні нерви. Якщо перебіг хвороби тривалий, вна-слідок надмірного скупчення ексудату в мозкових шлуночках і гіперсекреції цереброспінальної рідини розвивається гостра запальна водянка го-ловного мозку, особливо значна у немовлят.

При менінгококцемії виявляють типові зміни в судинах, тромбози, кро-вовиливи в різних органах, нерідко - у надниркових залозах. Септичні форми менінгококової хвороби характеризуються судинними і дегенера-тивними змінами паренхіматозних органів - септична селезінка, гломеру-лонефрит, ендокардит, ознак ураження головного і спинного мозку та їх оболонок ноже не бути.

Клініка. Інкубаційний період триває 1-10, найчастіше 5- 7 днів. У нашій країні прийнята класифікація менінгококової хвороби за В. І. По-кровським і співавт. (1965). 1. Локалізовані форми: а) менінгококоносійст-во; б) гострий назофарингіт. 2. Генералізовані форми: а) менінгококцемія (типова, блискавична, хронічна); б) менінгіт; в) менінгоенцефаліт; г) змі-шана форма (мєнінгіт+менінгококцемія). 3. Рідкі форми: а) ендокардит; б) артрит (поліартрит); в) пневмонія; г) іридоцикліт тощо.

RSSСтраница 1 из 4 [Всего 4 записей]1 2 3 4 »





При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100