Населення США

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Социология, География
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=9727 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »

ЧИСЕЛЬНІСТЬ І ПРИРІСТ НАСЕЛЕННЯ

Після виникнення європейських колоній в Америці їхнє населення почало різко зростати. Наприкінці XVII ст., коли були засновані невеликі поселення Джеймстаун і Плімут, у 12 колоніях проживало близько 250 тис. чоловік. До середини XVIII ст. чисельність колоністів сягнула майже 1,5 млн. Перший перепис населення, проведений у 1790 р., зареєстрував 3,9 млн чоловік. Протягом XIX ст. приріст населення відбувався швидкими темпами, і воно досягло 31,4 млн у 1860 р. і 76 млн у 1900 р. За перші тридцять років XX ст. населення США збільшилося до 123 млн. У 1980 р. воно складало 226,5 млн чоловік. За чисельністю населення США займають третє місце у світі після Китаю й Індії.

Приріст населення в Штатах відбувався завдяки високій народжуваності й масовій імміграції, особливо протягом перших трьох сторіч після заснування англійських колоній у Північній Америці. У 1800 р. на 1000 жителів припадало 55 немовлят. До 1860 р. народжуваність знизилася до 44,3 на 1000, а в 1920 р. склала 27,7 на 1000. Найнижчий рівень народжуваності (18,4 на 1000) був досягнутий у 1933 і 1936 рр., під час Чисельність і приріст населення в 1995-2001 рр.

Великої депресії. Після закінчення Другої світової війни народжуваність знову зросла й у 1950ті роки складала близько 25 на 1000, але до 1969 р. знову знизилася до 17,7 на 1000, а до 1975 р. до 14,6 на 1000. Наприкінці 1970х протягом 1980х років був помітний приріст народжуваності, до початку 1990х років вона знову знизилася до 15,5 на 1000 (у 1993р.). Загальне зниження коефіцієнта народжуваності в США супроводжувалося зниженням смертності, особливо дитячої, тому індекс природного приросту населення (коефі цієнт народжуваності мінус коефіцієнт смертності) знижувався більш повільними темпами, ніж можна було очікувати.

Смертність скорочувалася такими темпами: 17,2 на 1000 чоловік у 1900 р., 13 на 1000 у 1920 р., і 10,8 на 1000 у 1940 р. З 1950 по 1993рр. коефіцієнт смертності залишався практично незмінним, у 1993 р. він склав близько 9/1000. Коефіцієнт дитячої смертності (з урахуванням тільки живонароджених) знизився з 99,9/1000 у 1915 р. до 47/1000 у 1940 р. і 16,1/1000 у 1975 р.; у 1993 р. він досяг позначки 8,4/1000.

Народжуваність і смертність у 1995-2001 рр. (на 1000 чол.)

Зниження рівня смертності після 1900 р. пояснюється головним чином успіхами медичного обслуговування населення. Найважливішим фактором приросту населення аж до 1920х років залишалася саме імміграція - первісне джерело людських ресурсів, завдяки якому фактично і виникли США. У XIX ст. унаслідок збільшення припливу іммігрантів істотно зросла чисельність населення США і змінився його склад. Перша хвиля імміграції почалася в 1840х роках і досягла піку в 1854 р., коли в країну переселилося 428 тис. чоловік. Під час Громадянської війни імміграція скоротилася, але після ЇЇ закінчення відновилася, досягши максимуму в 1882 р., коли приїхали 789 тис. чоловік. У перші півтора десятиліття XX ст. у США щорічно приїжджало більше 1 млн чоловік (1,285 млн у 1907 р.). Потім потік іммігрантів зменшився, особливо після прийняття обмежувального закону в 1924 р. У роки Великої депресії і Другої світової війни імміграція залишалася на низькому рівні. На початку 1990х років у країну щорічно прибували близько 500 тис. чоловік.

Рівень міграції в 1995-2001 рр.

Далеко не всі іммігранти залишалися в США. З 1820 по 1870 рр. частка тих, хто повертався, складала від 10 до 15% від загального числа іммігрантів. Цей показник зріс до 24% у 18701880 рр. і до 45% у 19001910 рр. Індекс приросту населення США, що складається як із природного приросту, так і з різниці між числом іммігрантів й емігрантів, загалом має тенденцію до зниження. У XIX ст. за рахунок високої народжуваності, зниження смертності й масової імміграції щорічний приріст населення сягав 3% і навіть більше (це можна порівняти із сучасними темпами приросту населення в країнах Африки, Латинської Америки і Південної Азії). У XX ст. темпи приросту сповільнилися у зв'язку зі зменшенням імміграції після 1920х років і скороченням народжуваності. У 1960ті роки щорічний приріст населення складав близько 1,3%, а наприкінці 1980-1990х років - менше 1%. ЕТНІЧНИЙ СКЛАД

Етнічний склад населення США: білі американці 83,5%, афроамериканці 12,4%, вихідці з Азії 3,3%, американські індіанці 0,8%.

Білі англосаксонські протестанти. У XIX ст. почав формуватися американський етнос. Основною і найбільш значущою групою цього етносу є так звані "янкі" - нащадки пересєленцівпуритан. З району Нової Англії вони розселилися в західному напрямку через НьюЙорк, північні райони Огайо, Індіану, Іллінойс до Айови і Канзасу. Сильні общинні зв'язки, стійкі релігійні переконання й прагнення до одержання освіти висунули представників цієї громади на перші місця в бізнесі, культурі, політиці. Протягом тривалого часу представником цієї громади була Республіканська партія. Нащадки білих переселенців, сконцентровані на Півдні, так звані "діксі", за своїм способом життя залишалися переважно сільськими жителями. Вони розселилися на Захід від'Теннессі й Кентуккі до Арканзасу, Міссурі, Оклахоми і Техасу. їхній традиційний уклад зберігався до 20х років XIX століття. Представником їхніх інтересів виступала протягом певного часу Демократична партія.

Нащадки вихідців із континентальної Європи. Серед двох головних громад збереглися також кількісно менші, але не менш впливові етнічні групи. У штаті Пенсільванія протягом трьох століть проживає велика німецька колонія. У XIX ст. більшість німецьких поселенців розсіялася на заході країни (в основному в містах), але нащадки вихідців зберігають зв'язки зі своєю "малою Німеччиною". Процес індустріалізації призвів до розпаду шотландської, уельської і голландської гра, мад, що існували з початку XIX ст. Інші мова і релігія допомогли вихідцям із Фінляндії, Швеції, Норвегії й Ісландії протягом тривалого часу зберігати свою спільність у місцях компактного проживання (у штаті Міннесота). Релігія стала могутньою об'єднавчою силою для двох американських громад- ірландців і євреїв, їхня імміграція виникла і почала розвиватися з 1840х років. Якщо перші сповідали католицизм і були жертвами політичних репресій англійської влади, то другі були іудеями і шукали в Америці притулку від антисемітизму, розповсюдженого в Старому Світі. У 1970х і 1980х роках етнічними групами почали називати італійців, поляків, литовців, чехів і словаків. Здебільшого вони проживають у містах північних штатів і середнього заходу, сповідують католицизм, займають робочі місця і посади начальників нижньої ланки - "сині комірці", проживають невеликими, але згуртованими групами. Корені їхніх предків сягають ньюйоркських районів - "маленька Італія" і "польські пагорби". Біле населення зосереджене в основному у внутрішніх містах Америки. Існуючі донині громади переселенців - не пережиток епохи імміграції, а відповідь людей на проблеми зростання злочинності, погіршення комунальних послуг, освіти, періодичні громадські безпорядки. Вони бояться втратити свою мову і культуру серед швидко зростаючого числа нових поселенців; більшість американців італійського і слов'янського походження - представники середнього класу, а отже, ріст інфляції й податків насамперед б'є по них. Америка для них - країна відкритих можливостей, де завзятою працею й самоосвітою можна досягти успіху.

Афроамериканці. На початку 1960х років у країні пройшла масова кампанія "Руху за права людини". Учасники руху хотіли привернути увагу білих американців до важкого положення афроамериканського населення. Цей рух був багатона тональним, сповідав принципи ненасильницького опору і прагнув до скасування расодискримінаційних законів південних штатів. Із загибеллю М. Л. Кінга - лідера і духовного наставника афроамериканців, рух Поступово розпався. Поставлені цілі були частково досягнуті. Становище чорного населення за останні 40 років значно покращилося. Хоча висока політика і великий бізнес, як і раніше, - прерогатива білих американців, значно збільшилося число афроамериканців з вищою освітою, виріс рівень заробітної плати, за рівнем доходів чорна громада поступово й неухильно наближається до середнього класу. У Чикаго, ЛосАнджелесі, Клівленді, Балтіморі, Атланті й Вашингтоні (округ Колумбія) були обрані мери - афроамериканці. У 1988 р. президентську кампанію вів учень М. Л. Кінга - Джессі Джексон. Сьогодні серед чорного населення Америки поширилася ідея насильницького впливу на владу. Три з п'яти родин афроамериканців так чи інакше підтримують цю ідею.

RSSСтраница 1 из 2 [Всего 2 записей]1 2 »





При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100