Особливості аграрних правових відносин

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Сельское хозяйство, Правоведение
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=7596 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.

1. Поняття аграрних правовідносин

У процесі багатогранної діяльності сільськогосподарських комерційних організацій і інших учасників виробництва сільськогосподарської продукції, її переробки і реалізації відповідно до статуту укладаються різноманітні по своїй соціально-економічній сутності і юридичній природі правовідносин. Центральне місце серед них займають аграрні правовідносини - правова форма вираження і закріплення суспільних відносин як економічної категорії, різновиду виробничих відносин, що складаються і розвиваються в процесі організації і ведення сільськогосподарського виробництва.

Право безпосередньо не регулює і не конкретизує виробничі відносини в аграрному секторі економіки. Ці відносини носять матеріальний характер і виникають незалежно від волі і свідомості людини, як об'єктивна економічна категорія.

Суб'єктивні права учасників аграрних правовідносин не тільки визначаються нормами аграрного права, але і гарантуються законом, охороняються від порушень правоохороними органами.

Основна ціль аграрних правовідносин - правове забезпечення розвитку сільськогосподарського виробництва. Саме це є основою для формування всіх аграрних правовідносин у єдину комплексну правову спільність.

Основна особливість аграрних правовідносин складаються в тому, що вони не являють собою єдиного цілісного відношення, а складають органічний комплекс земельних, майнових, трудових і організаційно-управлінських відношень, що укладаються в процесі сільськогосподарського виробництва і його специфіки. Перераховані види аграрних відносин, узяті кожний окремо, по предметній ознаці ставляться до сфери регулювання традиційних галузей права - цивільного, земельного, адміністративного, трудового, фінансового. У сукупності вони утворять єдиний органічний комплекс, набувають цілісності, оскільки в цій якості орієнтовані на забезпечення сільськогосподарського виробництва, врахування його специфіки.

2. Суб'єкти аграрних правовідносин

Суб'єктами (учасниками) аграрних правовідносин насамперед є виробники сільськогосподарської продукції, що володіють відповідною правоздатністю: усі види сільськогосподарських комерційних організацій (сільськогосподарські кооперативи, господарські товариства, державні сільськогосподарські підприємства й ін.) і їхніх об'єднань незалежно від форм власності, на яких вони базують свою діяльність;

селянські (фермерські) і особисті підсобні господарства громадян;

виробничі підрозділи сільськогосподарських комерційних організацій;

державні, кооперативні організації, покликані обслуговувати сільськогосподарське виробництво.

Не можна визнати обгрунтованим твердження проф. А.Г. Первушина про те, що в якості суб'єктів аналізованих правовідносин "можуть виступати тільки соціалістичні підприємства, організації і заснування... учасниками даних відношень іноді бувають структурні підрозділи державних сільськогосподарських підприємств, але ніколи не бувають громадяни (у тому числі працюючі в даному підприємстві)"1. Таке штучне звуження кола учасників аграрних правовідносин нічим не виправдано і не відповідає практиці виникнення і розвитки аграрних відносин, обумовлених багатоукладністю форм сільськогосподарського виробництва.

3. Об'єкти аграрних правовідносин

В умовах становлення ринкової економіки основним видом аграрно-правових (так само як і цивільно-правових) актів є угоди (договори) - вольові дії громадян і юридичних осіб, спрямовані на встановлення, зміна або припинення цивільних прав і обов'язків (ст. 41 ГК України). Причому те, що в плині багатьох десятиліть в умовах панування в нашій країні командно-адміністративної системи була заборонена, наприклад, купівля-продаж, оренда, застава, дарування і спадкування земельних ділянок. Що тепер, в умовах аграрної реформи, стає повсякденною справою в розвитку аграрних відносин.

Аграрні правовідносини можуть породжуватися не тільки цивільно-правовими угодами, але й административно- правовими актами. Так, при первинному наданні земельної ділянки свідчення про право власності на землю видається відповідним комітетом по земельних ресурсах і землевпорядженню на основі рішення місцевої адміністрації, тобто акта органа керування.

Аграрні правовідносини, узяті в цілому, являють собою єдиний органічний комплекс відносин. Але усередині цієї єдності є істотні розходження, обумовлені характером і змістом регульованих правом конкретних аграрних відносин як вольових економічних актів, що укладаються в процесі сільськогосподарського виробництва, розподілу, обміну і споживання.

Віднесення аграрних відносин до визначених груп і видів - земельна, майнова, трудова, організаційно-управлінська, їхня наукова класифікація - необхідна передумова для аналізу їх утримання, виявлення тенденцій і шляхів подальшого розвитку, а також вибору форм і методів правового регулювання.

Юридична класифікація не повинна зводитися до простого перерахування аграрних правовідносин, а припускає їхнє групування на науково обгрунтованих економічних і юридичних критеріях.

До загальних економічних критеріїв відносять характер економічних відносин, що укладаються в сфері с/г виробництва, з одного боку, і в сфері економічного обороту, товарного обміну - з іншого, а також урахування розходжень в економічному змісті зазначених аграрних відносин.

Для наукової класифікації аграрних відносин поряд з економічним їхнім змітом потрібно враховувати юридичні ознаки і насамперед закріплену в нормах права ступінь зв'язаності тих або інших аграрних відносин з урахуванням специфіки с/г виробництва. Найбільш повно ця специфіка враховується у внутрішніх (внутрішньогосподарських) аграрних відносинах, у меншому ступені в зовнішніх, оскільки вони обслуговують виробництво. Зовнішні аграрні відносини не можна звести тільки до тих, що укладаються в сфері сільськогосподарського виробництва. Значна їхня частина виникає в процесі економічних взаємовідносин сільськогосподарських підприємств і інших господарств із державними, кооперативними і громадськими організаціями, а також окремими підприємцями (громадянами), тобто в сфері товарно-грошового економічного обороту. Слід зазначити, що податкові зобов'язання с/г підприємств і інших підприємців перед державою не носять товарного характеру, але є їхнім зовнішнім відносинами.

Отже, з урахуванням названих економічних і юридичних критеріїв аграрні відносини можна розділити на дві великі групи: внутрішні і зовнішні.

Внутрішніми є такі, що засновані на членстві в с/г кооперативі, у сім'ї, що веде селянське господарство або особисте підсобне господарство, а також на трудовому договорі в державній або іншій формах організації с/г виробництва, правовідносини, що укладаються з приводу організації використання землі, іншого майна і праці в процесі виробничо-господарської діяльності на цій землі.

Зовнішні ж аграрні правовідносини являють собою визначену сукупність відносин с/г комерційних організацій і інших учасників с/г виробництва між собою, а також з іншими підприємствами, організаціями, громадянами і відповідними органами керування.

Внутрішні і зовнішні аграрні відносини у свою чергу підрозділяються на різноманітні за своїм характером та змістом види. Будучи врегульованими правом, аграрні відносини набувають характеру правових відносин.






При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100