Позитивізм

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Философия
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=2840 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 10 [Всего 10 записей]1 2 3 4 5 » ... Последняя »

1. Криза філософії середини XIX. Французький й англійський позитивізм.

У другій половині XIX ст позитивізм стає найбільш впливовим рухом західної філософії. Позитивізм оголосив єдиним джерелом знання конкретні, частки науки і виступив проти філософії як метафізики, але за філософію як особливу науку. Під метафілософією вони розуміли умоглядну філософія буття (онтологію, гносеологію).

ПОЗИТИВІЗМ - філософія позитивного знання, що відкидає теоретичні спекуляції й умогляди, як засоби одержання знання.

Вони говорили, що тільки сукупність наук надає право говорити про світ у цілому. Тобто якщо філософія наукова те вона повинна розпрощатись зі спробою судити про світ у цілому. Це реакція на нездатність старої філософії вирішити проблеми, зв'язані з розвитком науки. Поняття колишньої філософії (про буття, сутність, причини), що у силу їхньої високої абстрактності не можуть бути перевірені чи дозволені за допомогою досвіду, позитивізм оголосив помилковими і позбавленими змісту. ПОЗИТИВІЗМ почав спробу осмислення істини на основі точного експериментального знання. Ідея знати - щоб передбачити, передбачати - щоб мати силу. Фактично виявилося, що позитивісти заперечували сутнісне пізнання світу, тому що орієнтувалися тільки на почуттєве пізнання. Причому самі категорії позитивізм заперечення умогляду, феноменалізм - виявилися занадто сміховинними, метафізичними.

З етапи в еволюції позитивіїму:

1. Власне позитивізм (30-ті рр. XIX) - Огюст Конт, Дж. Ст. Міль, Спенсер

2. Емпіріокритицизм (кінець XIX) -Мах, Авенариус.

3. Неопозитивізм (із середини 20-тихрр. XX) Шлік, Нейроз, Витгенштейн. Б.Рассел.

1.1. О. КОНТ Засновник позитивізму-французький мислитель

Огюст Конт (1798-1857). Його головні праці: шеститомний "Курс позитивної філософії" (1830 1842 р.) і чотиритомна "Система позитивної політики" (1851- 1854р.).

О. Конт і інші позитивісти заперечують можливість пізнати сутність речей. Наука з цього погляду повинна обмежитися описом явищ, їхнього співіснування (статика) і послідовності (динаміка). Дослідження сутніених і причинно-наслідкових зв'язків повинне бути виключене як "метафізичне", "ненаукове".

Заклик відкинути "метафізичні спекуляції" і звернутися до досвіду в умовах першої половини XIX століття до деякої міри сприяв розвитку емпіричних досліджень, більш широкому освоєнню спеціальних і приватних методів правознавства. На визначеному рівні (не проникаючи в глибинну закономірність явищ) така орієнтація дозволяла одержувати нові знання про буржуазні політико-правові інститути, намітити деякі кроки по їх удосконалюванню і пристосуванню до умов, що змінюються. З цим зв'язаний відомий оптимістичний афоризм Конта про творчу роль науки: "Знати, щоб передбачати, і передбачати, щоб могти".

На основі позитивістської методології О. Конт розробив класифікацію наук. Дане питання в ті роки отримало особливу актуальність, різко збільшився потік нових фактів, зросло значення емпіричних прийомів дослідження й у цьому зв'язку гостро встали проблеми, з одного боку, диференціації наук, а з іншого боку - їх субординації й інтеграції. Центральна ланка кантівської класифікації складають "загальні, чи абстрактні, теоретичні науки", розташовані по спадаючій ступені простоти й абстрактності, по зростаючій ступені складності і конкретності: математика, астрономія, фізика, хімія, біологія і. нарешті, "соціальна фізика", чи соціологія (термін введений О. Контом). Кожна наступна наука, з одного боку, спирається на попередні, а з іншого боку - до змісту останніх не зводиться і розробляє свої власні закони. Логічна послідовність наук у цілому збігається з історією їхнього виникнення і розвитку. Раніше всього в самостійну науку оформилася математика: тепер, міркує Конт. прийшла пора соціології. Соціологія як загальна теоретична наука про явища соціального життя в їхній статиці і динаміку, по Конту, включає д\'же різноманітне коло знань, у тому числі про політика, державу, право, релігії, філософії. економіці, моралі.

В основі контівської соціології і "позитивної політики" лежить ідеалістичне розуміння історичного прогресу. Розвиток суспільства, політичної влади, держави і права О. Конт зв'язував насамперед з еволюцією людської свідомості, послідовною зміною трьох пануючих типів світогляду, чи "станів людського розуму":

1) теологічного,

2) метафізичного,

3) позитивного (наукового).

Цим трьом станам (ступіням, стадіям) мислення відповідає розвиток економічних, політичних і правових відносин і інститутів, усього соціально-політичного житгя.

На першій ступіні - теологічній - панує релігійний світогляд. Люди розглядають державу і право як результат дії надприродних сил, за всіма політичними явищами прагнуть відшукати волю богів. У цих умовах складається політична система теократії, при якій служителі релігійного культу (жерці) здійснюють не тільки ідеологічні, але і політичні функції, впливають на державну владу.

На другій стадії - метафізичний світогляд - спекулятивно-філософська свідомість. Людина намагається пояснити політико-правові явища за допомогою апріорних метафізичних спекуляцій, "відвернених (абстрактних) сутностей", наділяє їхніми уявлюваними властивостями (наприклад, "суспільний договір", "права людини", "сутність влади", "причина права" і т.д.). Влада над розумами переходить до філософів-метафізиків.

Значення метафізичної епохи, на погляд О. Конта, укладається в критику і руйнуванні теологизма, у поваленні "реакційної, ретроградної аристократії". Тому дану епох-у він називає також "критичної". У той же час він вважає метафізику "зовсім порожньою доктриною", "джерелом усіх псевдовчень", оскільки вона надмірно захоплюється критикою, вносить "розкладницький дух критиканства", "радикально нездатна створити що-небудь позитивне", перетворюється в "систематичну теорію абсолютного заперечення". Це критика руйнування, а не творення.

Нарешті, на третій, вищій стадії затверджується наукове, "позитивне" свідомість. "позитивний" стиль мислення. Військовий дух і мілітаристський спосіб життя (як агресивний, так і оборонний) цілком іде в минуле. Настає розквіт промислової епохи. Відповідно до цим "реакційну аристократію" і "анархічну республіку" переміняє нова соціально-політична система - "соціократія".

Принципи побудови і розвитку соціократії, її статику і динаміку, розробляють соціологія і прикладна наука, що базується на ній - позитивна політика.

Основний закон соціократії Конт виражає в наступній формулі: "Любов як пршщші, порядок як підстава і прогрес як ціль". Головну задачу соціократії він бачить у тім, щоб установити міцний "порядок" (іншими словами, перебороти революційний рух, стабілізувати і зміцнити капіталізм) і забезпечити "прогрес", тобто еволюційний, реформістський розвиток "промислової" (буржуазної) системи

Доля загальметодологічних і теоретичних конструкцій О. Конта. Позитивізм послужив філолофсько-методологічною основою відповідних ведучих напрямків у буржуазній політології і юриспруденції. Контівскі ідеї про позитивістський підхід до політичних явищ, про загальну соціологію, про емпіричну прикладну науку політики, про системно-структурний і динамічний підходи до "політичної асоціації" і т.д. уплинули на становлення і розвиток буржуазної політичної і правової соціології позитивістського профілю. До положень Конта про "науково-промислову соціально-політичну систему" звертаються як до свого джерела представники новітніх концепцій "сучасного індустріального суспільства" (Р. Арон і ін.), технократичних і елітарних доктрин. Тези О. Конта про соціальну солідарність, про трансформацію суб'єктивних прав у соціальні обов'язки, про приватну власність як "соціальної функції" і т.п. залучають різних представників буржуазної політичної ідеології в епоху імперіалізму (Л. Дюги й ін.).

Отже О. Конт (1798-1857). та його робота: "Курс позитивної філософії" Основні ідеї цієї роботи:

1.Спроба класифікації наук. Ієрархія наук повинна бути вибудована від простого до складного, при якій логічне робить історичне. Нижча ступінь - наука найбільш абстрактна й яка володіє найбільшою загальністю (математика, далі: астрономія, механіка, фізика, хімія. фізіологія, соціальна фізика - соціологія)

RSSСтраница 1 из 10 [Всего 10 записей]1 2 3 4 5 » ... Последняя »



Найти репетитора

Найти репетитора

При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100