Хабарництво як вид корупційного діяння

Рефераты, курсовые, дипломные, контрольные (предпросмотр)

Тип: Реферат. Файл: Word (.doc) в архиве zip. Язык: Украинский. Категория: Криминалистика
Адрес этого реферата http://referat.repetitor.ua/?essayId=5098 или
Загрузить
В режиме предпросмотра не отображаются таблицы, графики и иллюстрации. Для получения полной версии нажмите кнопку «Загрузить». Рефераты, контрольные, дипломные, курсовые работы предоставляются в ознакомительных целях, не для плагиата.
Страница 1 из 3 [Всего 3 записей]1 2 3 »

Держава здійснює свої зовнішні та внутрішні функції через органи державного управління, ефективна діяльність яких є запорукою забезпечення потреб громадянського суспільства. У зв'язку з цим велику суспільну небезпеку становлять злочини у сфері службової діяльності. Серед них хабарництво є однією з найбільш небезпечних форм корисливого зловживання владою чи службовим становищем. Це негативне явище перебуває в антагоністичному протиріччі з певними критеріями, установками, соціальними та етнічними цінностями нашого суспільства. Хабарництво, особливо його кваліфіковані форми, підриває демократичні інститути нашої держави, їх авторитет, дезорганізує нормальну роботу органів влади і управління, дискредитує діяльність, негативно впливає на їх моральний стан і суспільство в цілому, загрожує процесам реформування економіки та становлення української державності.

Зазначена проблема широко розглядалася і в минулому, але зі зміною державно-правових орієнтирів трансформувалися і форми боротьби з цим негативним явищем. Крім того, розкриття злочинів хабарництва ускладнене високою латентністю. Тільки незначний відсоток хабарницьких дій розкривається за взаємною вигодою сторін. По суті хабародавець "купує" певне право, у якому зацікавлений, а хабароодержувач отримує за це певну винагороду. Так, згідно зі статистичними даними, відсоток злочинів, пов'язаних з хабарництвом, становить в Україні тільки 5 % всіх корисливих злочинів. До судів направляється лише близько половини, а засуджується тільки 20-25 % з числа осіб, притягнутих до кримінальної відповідальності, причому до позбавлення волі - 50-60 % [1].

Хабарництво підриває авторитет державного апарату, породжує уявлення стосовно можливості досягнення бажаного шляхом підкупу службових (посадових) осіб. Для службових (посадових) осіб хабарництво є джерелом додаткового нетрудового доходу. В результаті грубо порушуються права і законні інтереси громадян, підриваються гарантії реалізації конституційних прав.

Врешті, небезпечність хабарництва полягає і в тому, що воно нерідко поєднується з іншими злочинами, зокрема, з привласненням, розтратою або заволодінням майна через зловживання службовим становищем, владою, службовим підробленням [2, С. 66, 127-128] і т. ін.

Суть хабарництва як антисоціального явища полягає в тому, що окремі недобросовісні службові (посадові) особи, які наділені державою чи громадськими організаціями певним обсягом владних повноважень для виконання покладених на них обов'язків, перетворюють свою посаду на джерело високого прибутку, на так звану "годівницю" за рахунок чужої власності. Тим самим порушується нормальна діяльність підприємств, установ, організацій, грубо зневажаються права та законні інтереси громадян. Практика свідчить, що у більшості випадків хабарі даються службовим (посадовим) особам для отримання в обхід закону чи встановленого порядку певних благ чи інших переваг (отримання житлової площі, вступ до престижного вищого учбового закладу, безпідставне просування по службі). Хабароодержувач надає зазначені та подібні блага, привілеї, безпосередньо створюючи об'єктивні умови для обмеження прав та законних інтересів інших громадян. Таким чином підриваються гарантії реалізації конституційних прав, зокрема, право на працю, відпочинок, пенсійне забезпечення, охорону життя та здоров'я, житло, освіту, які закріплені в Конституції України [3].

Хабародавець шляхом підкупу службової особи ставить себе ніби на місце законного власника певного права, домагається від отримувача хабара такого неправомірного рішення на свою користь, при якому інший громадянин позбавляється можливості реалізувати належне йому за законом право на отримання тих чи інших благ і привілеїв.

Економічний аспект підвищеної суспільної небезпеки хабарництва полягає не тільки в тому, що у вигляді хабара передаються значні суми грошей (як державних так приватних осіб, громадських об'єднань), але й у створенні перепон для нормального функціонування підприємств, установ, організацій. Найвищу небезпеку в цьому відношенні представляє хабар, який одержують працівники правоохоронних органів, які відповідно до законодавства повинні вести боротьбу з розкраданнями.

Закон охороняє правильне функціонування державного апарату, а також адміністрації підприємств, установ, організацій та громадських об'єднань на що посягає хабар. Звичайно, взятий сам по собі кожен окремий злочин, не здатний порушити нормальну діяльність органів влади, органів управління підприємств, установ, організацій, але перетворення цього явища на щоденну практику зводить нанівець всі демократичні перетворення в державі.

За безпосередній об'єкт хабарництва виступає належна діяльність держапарату. Деякі науковці висувають тезу стосовно того, що об'єктом є також авторитет державного апарату [4]. З даним твердженням не можна погодитися, оскільки авторитет вважається категорією оціночною, і не може бути об'єктом злочину, хоча, безумовно, хабар принижує авторитет, знижує престиж державних структур.

Предметом давання і одержання хабара, в широкому розумінні, є будь-яка вигода майнового характеру, у тому числі і майнові права та обов'язки. Перш за все, це предмети матеріального світу, що мають майнову та споживчу вартість і, відповідно, товарно-грошову форму: гроші, облігації та інші цінні папери (наприклад, лотерейний квиток, на який випав виграш, путівка до санаторію та ін.), промислові й продовольчі товари. Предметом хабара можуть виступати і різні послуги матеріального характеру - безкоштовний ремонт квартири, будівництво дачі. При цьому, у разі, коли як хабар передаються і приймаються предмети, вилучені з вільного користування (цивільного обігу), такі як вогнепальна нарізна зброя, наркотичні речовини, винні мають відповідати за сукупністю вчинених ними злочинів: за давання-одержання хабара і додатково - за незаконний збут і придбання вогнепальної зброї [2, ст. 262, с. 91-92] чи наркотичних речовин [2, ст. 308, с. 108-109].

Отже, поняття складів злочинів, які можливо об'єднати загальним поняттям хабара у будь-якому вигляді, передбачають його майновий характер. Чинне законодавство визначає предмет хабара таким чином: матеріальні блага, послуги, пільги або інші переваги, у тому числі прийняття чи одержання предметів (послуг) шляхом їх придбання за ціною (тарифом), яка є істотно нижчою від їх фактичної (дійсної) вартості, а також одержання кредитів або позичок, придбання цінних паперів, нерухомості або іншого майна з використанням при цьому пільг чи переваг, не передбачених чинним законодавством. Послуги, пільги, переваги, які не мають матеріального змісту (похвальна характеристика чи виступ у пресі, надання престижної роботи і т. ін.), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання такого характеру послуг, пільг чи переваг може розцінюватися як інша (некорислива) зацікавленість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності підстав кваліфікуються за відповідною частиною ст. 364 КК України.

Суди по кожній справі про хабарництво зобов'язані також з'ясовувати причини та умови, що сприяли вчиненню цих злочинів.

Об'єктами зазначених злочинів можуть виступати як службові особи, так і приватні. Питання щодо суб'єктів хабарництва є одним з найголовніших при кримінально-правовому аналізі. Про винуватість і мотиви хабарництва, характеристику особистості та інші обставини справи можна вести розмову тільки у разі, якщо згідно із законом встановлено суб'єкти хабарництва, зокрема хабароодержувач. Необхідно зважити на те, що хабарництво завжди вчиняється кількома особами і воно не може бути вчинене одноособово. У вчиненні хабарництва беруть участь принаймні двоє: той, хто бере, і той, хто дає хабара. У деяких випадках у хабарництві беруть участь і посередники (співучасники).

Взаємовідносини між суб'єктами хабарництва - важливий доказовий факт, пов'язаний з мотивами злочину, іншими елементами складу злочину, які входять до предмету доказування. На характер цих взаємовідносин зазвичай вказує сама обстановка давання хабара. Важливо встановити, від кого виходила ініціатива щодо пропозиції хабара. Істотне значення для справи може мати встановлення лише одного факту знайомства хабародавця чи посередника (співучасника) з іншими учасниками злочину.

RSSСтраница 1 из 3 [Всего 3 записей]1 2 3 »





При любом использовании материалов сайта обязательна гиперссылка на сайт «Репетитор».
Разработка и Дизайн компании Awelan
bigmir)net TOP 100 Rambler's Top100