100 філософів

№

Філософ

Період історії до якого відноситься філософ

Духовна або національна належність

Напрям, течія, або філософська школа

Філософські поняття, видані в науковий обіг філософом.

1. Лао-цзи

VI ст. до н. е.

Китай

Даосизм

Автор класичного лаоського твору Даодедзин. Центральна проблема його філософії питання "дао" - всезагальний шлях, якого дотримуються абсолютно всі явища і речі. Також до уваги взято проблему "де" - це конкретний шлях окремої речі.

2. Сіддхартха Гаутама

623-544 до н.е.

Індія

Буддизм

Пропагував пасивність та підкорення дійсності. Добрі справи вважала гарантією ліпшого перевтілення в наступному житті. Вчення про чотири істини: існує страждання, причина страждання, відчуття свободи і шлях до нього. Відмовився від своєї сім'ї і почав пошуки істини.

3. Анаксимен

588-525 до н. е.

Греція

Матеріалізм, стихійна діалектика

Все суще - від першоматерії - повітря; повітря і душа, і загальне середовище для незліченних світів всесвіту; дав наближене до істинного пояснення затемнення сонця і місяця.

4. Фалес

624-547 до н. е.

Греція

Наївний матеріалізм Шукав єдиний першопочаток, розглядаючи його як тілесну, чуттєво дану речовину. Згідно його вчення, першоосновою є вода. Вважав началом усіх речей конкурентно-чуттєве, безпосередньо дане. Вирішення проблем пізнання він також грунтував на принципі єдиного начала, яким є вода.

5. Кун Фу - цзи

55 1-479 до н.е.

Китай

Конфуціанство Доля людини визначається "небом" і те, що люди поділяються на "благородних" та "низьких", не може бути зміненим; оправдання панування привілейованих класів і восхвалення "небесної волі", що послужило основою для створення Дун Джуншу (2 ст. до н. е.) -конфуціанської ортодоксальної доктрини.

6. Анаксимандр

б10-546 до н. е.

Греція

Матеріалізм, стихійна діалектика

Ввів поняття першопочатку всього сущого - "архе" ("принцип") і вважав таким першопочатком Алейрон; вперше висловив ідею еволюції: людина - від риби; космологічна теорія - в центрі всесвіту - Земля.

7.

Ксенофан

565-470рр. до н. е.

Греція

Школа еліатів

Єдність світу - це є Бог, а Бог - це чистий розум. У Бога немає тілесної сили, бо його сила в мудрості. Мудрість наділена надзвичайною силою, тому філософ і є Богом.

8. Парменід

н. 540-39 або 515 р. до н.е.

Греція

Абсолютизм

Парменід виходить із вічності і самототожносгі буття. Мислення дає нам можливість не тільки пізнати вічне й абсолютне у світі, а й злитися з ним. Парменід обгрунтовує традицію абсолютизму, яка протистоїть релятивізму Геракліта. Абсолютизм заснований на ідеї вічності і незмінності буття.

9. Геракліт

540-480 до н. е.

Греція

Іонійська натурфілософія

Заснував доктрину змінності речей, уважав боротьбу протилежностей, яка виявляється у виникненні загибелі всього і всіх, законом розвитку. Вперше вводить термін "логос"- загальний закон буття, основа світу. Відповідно з ним у світі нічого не повторюється, все минуще, і одноразове.

10. Сократ

469-399 до н. е.

Греція

Раціоналізм, ідеалізм

Ініціював дослідження антропологічної проблематики; проголошував етичний раціоналізм (ототожнював добро, щастя й доброчесність з істиною); "пізнай самого себе";

дав приклади визначення і узагальнення етичних понять; сократівська "іронія" - метод запитань, які передбачають

критичне ставлення до догматичних стверджень.

11. Платон

427-347 рр. до н. е.

Греція

Ідеалізм, платонізм

Його філософія - це вчення про ідеї в "теорії пізнання" .Буття розділяється на світ безсмертних ідей і смертних речей, які є результатом матеріалізації ідей. Ввів такі поняття як "метемпсихоз", "анамнези"- пригадування

попереднього життя, що є центром теорії пізнання.

12. Аристотель

384-322 р. до н. е.

Греція

Між ідеалізмом і матеріалізмом

Наголошував, що кожна р'ч збудована з форми (активного начала) га матерії (пасивної маси); відрізняв самостійне буття (субстанцію) від несамостійного; окреслив людину як буття розумне, істоту збудовану з тіла і душі; пізнання ділив на теоретичне і практичне, в етиці проголошував евдемонізм, сформулював теорію доброчесності; розвинув науку про державу (політику); вважається творцем логіки; розробив основи фізики, астрономії, зоології, фізіології, ембріології, ботаніки.

13. Зенон (Елейський)

490-430 до н. е.

Греція

Елейська школа

Ввів у вжиток діалектичну форму в філософії; парадокси 3. зводяться до доказу того, що 1) логічно неможливо мислити множинність речей, 2) допущення руху веде до протиріччя.

14. Піррон

4 ст. до н. е.

Греція

Скептицизм

В своїх працях Піррон не припускає можливостей достовірного знання людини про саму себе і світ, також заперечує раціональне існування та обгрунтування моральних норм. Він категорично відкидає не лише можливість пізнання світу, а й необхідність цього пізнання

15. Сенека

4 до н.е.-б5 н. е.

Рим

Стоїцизм

Зберігаючи пантеїзм грецьких стоїків, тобто розглядаючи світ як єдине матеріальне і розумне ціле, розробляє в основному морально-етичні проблеми, при правильному вирішенні яких, досягається спокій і невозмутимость духу (Атараксія).

16. Епікур

341-270 дон. е.

Греція

Матеріалізм

Атомізм: для пояснення можливості зіштовхнення атомів, які рухаються в пустому просторі з однаковою швидкістю, він вводить поняття спонтанного (внутрішньо обумовленого) "відхилення" атома від прямої лінії; мету філософії вбачав у звільненні людей від страху; вважав за найбільшу цінність духовне та інтелектуальне задоволення.

17. Плотін

204-265 до н. е.

Греція

Ідеалізм, неоплатонізм

Неоплатонізм - система, заснована на теорії еманації, згідно з якою Єдине виявляє себе в конечний спосіб у 3 іпостасях: розумі, душі. Космосі (духу, душі, матерії); ціль людського життя - сходження до першоєдиного.

18. Прокл

412-485 рр.

Греція

Неоплатонізм

На чолі всесвіту знаходиться Єдине, яке він трактує як Бога. Єдине породжує окремих богів; на наступному щаблі всесвітньої ієрархії знаходяться "просто душі" -ангели, демони і герої. Ще нижче існують "часткові душі", до них належить і душа людини. На самому дні світової ієрархії - нежива матерія.

19. Августин

354-430 рр.

Північна Африка

Патристика

Важливу роль в його філософії відігравало християнство і віра. Був противником античної філософії. Вся історія у нього це боротьба прибічників християнства і сатани. Аналізував співвідношення віри й розуму, і віддає перевагу вірі, оскільки розум може помилятися.

20. Ф.

Александрійськи й

21 або 28 р. до н. е.-41 або 49 р. до н. е.

Греція

Монотеїст, креаціоніст , учитель екзегези

Біблійна мудрість породжена божественним Логосом (Словом). Саме логос задає межі людини в її устремлінні до Бога. Без Логоса Бог і світ, Бог і людина були б розділені прірвою, яка виключала усяку можливу комунікацію. Філон став родоначальником усякої теології в середньовічному сенсі.

21. Оріген

185-254 рр.

Греція

Рання патристика

Теолог і вчений, свою концепцію грунтував на положеннях стоїцизму та неоплатонізму; провісник сучасної біблійної екзегетики.

22. Ансельм Кентерберійський

1033-1109рр.

Італія

Схоластика

Віра повинна бути вище розуму; християнські догмати для А. Незіблемая істина; розвинув, так зване, онтологічний доказ буття бога.

23. Тертулліан

155-220 рр.

Греція

Стоїцизм

Християнський апологет, лат. письменник, з 207 послідовник монтанізму; догматичні та скептичні трактати. Він категорично відкидає не лише можливість пізнання світу, а й необхідність цього пізнання.

24. Августин Блаженний (Аврелій Августин)

354-430 рр.

Гіппон (Африка)

Західна патристика

Одним з перших цілісно й послідовно виклав християнську доктрину; прийняв неоплатонізм, інтерпретуючи його в ортодоксально-християнському дусі; проголошував, що світ створений з нічого.

25. Фома Аквінський

1225-1274рр.

Італія

Томізм, ідеалізм

Признавав універсали трьох видів: до одиничних речей, в самих речах і після речей; основний принцип його філософії - гармонія віри і розуму; все існуюче вкладається в створений богом ієрархічний порядок.